Звук, як і багато інших аспектів нашого життя мало має відношення до свідомості і здебільшого орієнтований на почуттєву сторону природи людини, а тому звук не стільки логічний, скільки магічний. Звук завжди атакує глибинні корені наших почуттів, а тому схопити його інструментом логіки неможливо. Наведемо приклади.
Американський учений Роберт Вуд відтворив у театрі під час вистави звук частотою 13 коливань за секунду, звичайно нечутний людським вухом. Учений хотів підсилити вплив драми на свідомість глядачів, але ефект привів до іншого: люди прийшли до невимовного жаху. Вуда звинуватили у чорній магії.
Всі знають, що музика може впливати на зміну настрою людини: вона може розслабити або збудити, навіяти сон або підбадьорити. Музика може заколисувати або стимулювати, заспокоювати або хвилювати, знімати біль або надихати. Обманюючи здоровий глузд і здатність критично мислити, музика здатна будити в нас як духовні, так і звірині засади. Релігійна музика здатна викликати духовне піднесення. Ритм рок-музики, який збігається з биттям серця, може стимулювати сексуальні інстинкти. Звуки численних труб і барабанний дріб на військовому параді можуть стати причиною нервового трепету. На полі бою завивання інструментів можуть викликати стан панічного жаху у ворога. Звичайна очеретяна флейта здатна гіпнотизувати людину точно так само, як і змію. За стародавніх часів люди наділяли флейту Пана здатністю зводити з розуму. Відомо, що якщо барабанний дріб синхронізувати з ударами серця людини, а потім прискорити ритм, то частота серцебиття теж збільшиться. Магічна сила музики використовувалася шаманами при виконанні культових обрядів і, зокрема, для входження в містичне переживання.
Все це приклади неспроможності людини контролювати силу звуку. Розуміючи це, деякі люди почали вдаватися до допомоги звуку для впливу на людину і природу, тобто почали відкрито користуватися його магічною силою. Так, ще недавно популярна і сьогодні стала класикою музика блюзу, джазу і рок-н-ролу має глибокі релігійно-магічні корені в африканському культі вуду. Що ж таке вуду?
Цікавий у розглянутому нами контексті феномен Джона Леннона, керівника групи «Біттлз». «У міру зростання світової популярності «Біттлз» зміцнювалася репутація Джона як ґрунтовного поета-лірика. Його соціально орієнтовані пісні, де пряме значення завжди завуальоване символічною образністю, свідчили про його великий поетичний хист». Крім того, Леннон надавав особливого значення символіці чисел і їхньої ролі у долі людини. Зокрема, «на думку Леннона, цифра 9 відігравала в його житті роль якогось символу. Вона супроводжувала багато моментів його життя, починаючи з дня народження (9 жовтня) і закінчуючи днем народження його сина Шона (теж 9 жовтня). Перші 5 років свого життя він прожив у будинку № 9 по Ньюскал-Роуд. 9 листопада 1961 року Брайєн Епстайн вперше прийшов у «The Cavern» і побачив Бітлів, а 9 травня 1962 року відбулася його зустріч з Джорджем Мартіном. В студентські роки Джон їздив до художнього коледжу автобусом № 72 (7+2=9). Одна з перших пісень Леннона називалася «One After 909». 9 листопада 1966 року він познайомився з Йоко Оно. У приспіві його знаменитого гімну «Give Peace A Chance» – 9 слів. Коли в 1969 році Джон змінив своє середнє ім'я Winston на Ono, то, як він помітив, тепер у них з Йоко на двох виявилося дев'ять «о», а також дев'ять «n»…Коли Джона було застрелено біля свого будинку у Нью-Йорку, в Англії було вже 9 грудня. Лікарня, куди доправили вмираючого Леннона, міститься на 9-й авеню. А «Dakota», біля якої його застрелили, – на Західній 72-й вулиці (7+2=9)…»
Леннон чітко усвідомлював, що і група, і слухачі під час концертів перебувають під впливом «божественних і магічних сил». «Мені здається, що не ми граємо для них, – говорив він, – а вони грають нами». Присутність на концертах «Біттлз» породило поняття бітломанія – «масова істерія, викликана емоційним порушенням від причетності до «Біттлз», їхній музиці й всьому, що з ними пов'язано». При цьому сам Леннон називав себе месією і усвідомлював себе каналом вищих сил: «Найприємніша для мене річ, – зауважував він, – це натхнення, дух... вища насолода – бути одержимим, медіумом. Звичайно це приходить серед ночі, коли я сиджу без діла... причому приходять одразу і слова, і музика – як єдине ціле. Я от думаю: чи можу я сказати, що сам це написав? Я не знаю, хто є справжнім автором. Я просто сиджу там і записую цю чортову пісню». Написання музики часто стимулювалося якісною зміною свідомості, яке досягалося вживанням сильного наркотику – ЛСД. «Перші дослідження «Біттлз» із ЛСД належать до весни 1965 року... Багато пісень, написані ними у другій половині 60-х років, так чи інакше мають стосунок до ЛСД». Наприклад, пісня «Люсі в небі з діамантами» викликала багато галасу з приводу того, що із заголовних літер її назви складалося слово ЛСД. «Рецензуючи пісню, критики пов'язували її зміст із підсвідомими дитячими враженнями Джона від «Аліси в країні чудес», а в її музиці вбачали відтворення непритомної ейфорії від дози ЛСД». Все сказане робить можливим осмислювати феномен Джона Леннона, як людини, яка відновлює магічну силу музики й усвідомлює себе посередником світу духів, а сучасна музика – це музика, яка відновила зв'язок із древніми шаманськими техніками, а тому вона може викликати найбільш непередбачувані наслідки.
