Великий обсяг роботи виконують депутати Іванівської районної ради на чолі з Н.А. Бяновою. В районі визнають, що у неї не тільки талант вести сесії райради, засідання, збори, легко вгамовувати гарячі суперечки. Наталію Анатоліївну поважають за вміння аргументовано, логічно і послідовно довесті свою думку. Про роботу районної ради за останні чотири роки, про стан справ у соціально-економічній сфері району та плани на майбутнє – наша розмова.
– Наталіє Анатоліївно, розкажіть, як Ви пов’язали своє життя з Іванівським районом?
– Після закінчення Одеського сільськогосподарського інституту я була направлена в цей район, де тоді вже два роки працював мій чоловік. Трудове життя починала в райзаготконторі.
В грудні виповнилося 10 років, як я працюю в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування. В райдержадміністрації очолювала відділ торгівлі, управління економіки, а потім працювала заступником голови, першим заступником голови райдержадміністрації. В 2002 році я вперше вирішила балотуватися на виборах до районної ради, за результатами яких була обрана депутатом. На першій сесії мені виявили велику довіру, обравши головою районної ради. Як виявилося потім, на таку посаду обрано лиш трьох жінок в області.
– Яких основних принципів дотримується районна рада у взаємодії і співпраці з райдержадміністрацією, сільськими та селищними радами?
– Вивчивши роботу в райдержадміністрації, а потім більш поглиблено – у районній раді, я зрозуміла, які проблеми можуть виникати у взаємодії цих гілок влади. На сьогоднішній день ми маємо таке законодавство, яке не достатньою мірою врегульовує ці питання. Тому зростає роль нашої доброї волі і совісті, бажання працювати.
Протягом чотирьох останніх років районна рада активно співпрацює з депутатами всіх рівнів. Насамперед, хочу відзначити нашу плідну співпрацю з народним депутатом України Василем Калінчуком. Тісно взаємодіємо з депутатами обласної ради, а особливо з Іваном Дюльгером та Віталієм Примаком. Також не можна вирішувати питання й без підтримки депутатів районної ради, сільських та селищних голів.
Спираючись на законодавство, ради є автономними, немає жорсткої вертикалі між ними. Працюємо на договірних засадах. З метою співпраці створена координаційна рада.
Мені, як голові районної ради, завжди легко працювати з такими керівниками органів місцевого самоврядування, як селищний голова Радісного Віктор Савченко, Михайлівський сільський голова Марія Столяр, Благоєвський сільський голова Георгій Нікола та з багатьма іншими. Це відповідальні люди, які вболівають за розвиток своїх територіальних громад.
– Чергова сесія Іванівської райради розглянула та затвердила стратегію забезпечення соціально-економічного та культурного розвитку району на 2005 – 2011 роки. Що позитивного вона принесе для його жителів?
– Тактичні, короткочасні, однорічні програми соціально-економічного розвитку ми приймаємо кожного року. Проте необхідно в цілому бачити картину того, чого ми хочемо досягти. Наша стратегія передбачає інвестиційну привабливість району. Існує велика кількість проектів, які бажають впровадити різні міжнародні та державні фонди. Наша програма – це візитна картка району, яка буде розміщена на сайті районної ради в інтернеті. Основними напрямами цієї стратегії ми визначили розвиток промисловості та підприємництва, вони підтягнуть за собою розвиток соціальної інфраструктури, а насамперед, створять передумови для нових робочих місць, підвищення заробітної плати, збільшення доходів.
– А як сьогодні працює район, який його рейтинг?
– Статистичне управління Одеської області проводило розрахунки, беручи до уваги такі показники, як забезпеченість соціальною інфраструктурою на одного жителя району. В нашому районі раніше не розвинули належним чином соціальну інфраструктуру. За свою історію район був двічі розформований, через що багато втратив.
Починаючи з 2001 року, рейтинг району за темпами розвитку основних показників – це 10-те, 11-те, 6-те місця, у 2003 році ми навіть піднялися на третє місце в області. На сьогодні облдержадміністрація не озвучує ці рейтинги і нам важко сказати, на якому місці в області перебуває наш район. Хоча, це було добрим стимулом для проведення ефективнішої роботи. Хочу особливо підкреслити, що на сьогодні нам повністю вдалося зберегти соціальну сферу району. Ми не закрили жодної школи, жодного закладу культури, охорони здоров’я. Були часи, коли ми мали велику заборгованість по заробітній платі, не говорячи вже про інші статті видатків. Протягом останніх 4-5 років такої проблеми для нас уже не існує. Але мало вдалося побудувати чогось нового. В основному ми підтримували в належному стані і капітально ремонтували те, що нам дісталося у спадок. Так за останні роки були газифіковані багато шкіл, перекриті дахи, відремонтовані спортивні та актові зали, переведені на індивідуальне опалення всі відділення центральної районної лікарні, забезпечили її автономним живленням електроенергії. Були закуплені автомобілі швидкої допомоги, шкільні автобуси зросло фінансування на харчування дітей.
Проте існує багато проблем. Наприклад, потрібно капітально відремонтувати Іванівську загальноосвітню школу, районний Будинок культури. Ці роботи плануємо розпочати в 2006 році. Все залежатиме від того, як буде сформований бюджет.
– Ви часто спілкуєтесь з жителями району під час проведення прямих телефонних ліній, прийому громадян, виїзних громадських приймалень. Що найчастіше непокоїть людей?
– У жителів району дуже багато проблем. Серед них найпоширенішими є благоустрій, ремонт доріг, водозабезпечення. Переважну більшість цих питань повинні вирішувати сільські та селищні ради. І знову ж тут проблема в бюджеті. Тому що, якщо розглядати консолідований бюджет, то у нас така пропорція, що державний бюджет складає 70 – 78%, а решта – це місцеві бюджети. Нам необхідно з держбюджету випрошувати кожну копійку на ремонт даху або вивезення сміття. Якщо ми прагнемо до Європейського Союзу, то, як показує практика цих країн, там місцеві бюджети складають 50 – 60%. Не потрібно передавати державі те, що повинні зробити ми самі. Всі проблеми життєзабезпечення повинні вирішуватися на місцях. Необхідно, щоб держава більше довіряла місцевим громадам і дозволяла їм визначатися з пріоритетами використання коштів.
