Вихідні дні нардепа Кіссе. Які вони? Як відпочиває і проводить час, вільний від роботи у парламенті, підготовки тих або інших законопроектів, ця вкрай завантажена людина? Адже велика сім’я (тільки дітей троє), численні родичі потребують чималої турботи і уваги. Саме тому ми і домовилися провести вихідні дні разом з Антоном Івановичем Кіссе і розповісти нашим читачам не лише про роботу, але і про відпочинок лідера парламентської фракції партії «Відродження». Як з'ясувалося, поняття про відпочинок у законні вихідні дні у нардепа від 136-го округу досить своєрідне. Судіть самі...

ВИБІР АНТОНА КІССЕ

У Малиновській райадміністрації в Одесі, по вул. Генерала Петрова – натовп людей. Контингент найрізноманітніший: молоді матері з дітьми, пенсіонери, ветерани війни і праці. Група людей середнього віку із заклопотаними обличчями розглядає пачку нотаріально завірених документів. На лавочці – чоловік шість студентів.

– У нас перерва між лекціями, прийшли повболівати за земляка із старшого курсу, що побачив Кіссе по телевізору і хоче попросити його про працевлаштування, – розповідає один з молодих людей. – Можливо, нам теж доведеться піти таким шляхом через два роки. Адже щоб одержати хорошу цікаву роботу, потрібно мати блат. У нас цього немає. Отож, одна надія – на депутата Кіссе...

– Я до Кіссе вже звикла звертатися по допомогу, – розповідає жінка похилого віку, яка стоїть на сходинках біля входу до райадміністрації. – Здавалося б, дріб'язок: змусити дєзівських сантехників прочистити труби, урезонити паспортистку, яка вимагає гроші із старих за будь-яку довідку, яка повинна бути безкоштовною, організувати правильний перерахунок за спожиту воду. Скажіть: смішно звертатися з цим до нардепа. А як бути, якщо ніхто інший не хоче цим займатися? У нас повен будинок старих, у яких горя у житті вистачає не на одне людське життя. Діти теж бідні, допомогти серйозно не можуть. А Антон Іванович про нас як син піклується. Один раз втрутився, другий, почали до нас, старих безпомічних серйозніше ставитися у житлоконторі чиновники. Зрозуміли, що у нас є захист. А ось зараз перерахунок щодо води зробили, то я на зекономлені гроші зможу поласувати: пару пачечок сметани куплю. Тільки не смійтеся наді мною: адже старі кожну копійку зараз рахують.

Натовп у будинку, біля входу до приміщення, де веде прийом А.І. Кіссе і працюють його помічники, збільшується буквально на очах. Частина людей – з виборчих округів, які до Кіссе жодного стосунку не мають.

– Що робити, якщо свої депутати не допомагають? – знизують вони плечима у відповідь на моє запитання. – Так, Кіссе депутат від Молдаванки. Але те, що ми мешкаємо в елітному будинку центру Одеси, аж ніяк не означає, що проблем у нас не існує. Прийшли до Кіссе по допомогу, чули, що він – один з лідерів партії «Відродження». Отож, тепер голосуватимемо не за того нардепа по нашому округу, що підвів нас, а за «Відродження». Адже Антон Кіссе у даному разі – краща рекомендація для цієї партії.

У розмовах і розпитуваннях проходить ще хвилин 15. Тихо і непомітно, без натовпу супроводжуючих, потискуючи всім руки і вітаючись із знайомими, до будинку виконкому входить А.І. Кіссе.

Біля входу до кабінету, де ведеться прийом, нардепа зупиняє молодий чоловік:

– Антоне Івановичу, Ви мене пам’ятаєте? Я з приводу роботи...

– Як, нічого не вирішено? – обурюється Кіссе.

Зупинившись, знаходить номер у записнику мобільного телефону, коротко вітає співрозмовника і викладає йому ситуацію. Уважно вислуховує відповідь і запитує:

– Я не можу зрозуміти одного: у вас багатотисячний колектив, невже там не знайдеться робочого місця для однієї молодої людини, що хоче добре і чесно працювати. Я вас дуже прошу, допоможіть йому, будь ласка. Це – моє особисте прохання. На тому тижні зателефоную, перевірю.

Молодий відвідувач дякує Антону Івановичу. Ті, хто очікує прийому, запитують у хлопця: “Ви, мабуть, знайомі були з ним раніше?”

Проте студент Одеського морського університету Василь Жеков, про якого депутат виявив таку воістину батьківську турботу, відвертий: та не знав я його ніколи. Просто побачив по телевізору, почув, що люди про нього говорять, і вирішив звернутися по допомогу. Та він не тільки вислухав мене уважно, але і реально допомагає...

Антон Іванович сідає за стіл, і починається прийом. Кожен третій відвідувач – не з його округу. Кіссе коментує ситуацію.

– Я не відмовляю людям у допомозі. Адже всі вони – громадяни України. Якщо я депутат, то зобов'язаний допомагати своїм співгромадянам постійно, де б вони не проживали.

На ділі це покликання людини допомагати іншим людям втілилося у постійно працюючу, відкриту практично одразу ж після підбиття підсумків виборів до Верховної Ради по 136-му округу громадську приймальню по вул. Мельницькій. Зараз в Одесі працюють ще дві громадські приймальні нардепа Кіссе – у Суворовському та Київському районах: саме звідти по допомогу постійно звертається велика кількість людей.

Слухаючи громадян, які прийшли по допомогу, можна писати соціологічне дослідження про основні проблеми, що стоять перед жителями України. Питання працевлаштування, відселення з аварійного житла, незаконного будівництва прямо під вікнами житлового будинку і нескінченні прохання провести ті або інші ремонтні роботи у квартирах малозабезпечених громадян...

– У нас не хочуть ремонтувати каналізацію, – розповідає один з відвідувачів. – Своїми силами і коштами цей ремонт провести неможливо. Ми по допомогу зверталися скрізь, навіть до СБУ. Але і там нам не допомогли...

– Ну до СБУ з цього приводу звертатися не варто, там навряд чи допоможуть, у них інші завдання, – посміхається Антон Іванович і дає розпорядження помічникам: – Готуйте звертання до мерії і прокуратури.

Збігає час, одні відвідувачі змінюють других, проте юрба не розсмоктується.

– Господи, він же тільки з літака, і одразу ж на прийом, – зітхає одна з відвідувачок. – Хоч би відпочив трохи...

Наступне питання – і проблема, досить актуальна для тих, хто вирішив обзавестися власним житлом. Жителі обласного центру, уклавши договір, проінвестували спорудження будинку на сел. Таїрове. У договорі, крім чималої суми за житло, значилися і терміни закінчення будівництва зобов'язання інвесторів і будівельників. Інвестори свої виконали, а ось будівництво чомусь загальмувалося. А потім пішли чутки про те, що частину вже оплачених квартир продано. І не по одному разу. Ніхто з чиновників, у яких побували на прийомі інвестори, які збирали гроші на купівлю нового житла не один рік, людям нічого конкретного відповісти не зміг...

Антон Іванович набирає один за одним кілька телефонних номерів. Короткі запитання до високопоставлених міських чиновників – і ситуація потроху прояснюється: будівництво відновиться через кілька днів, тому що отримано всі необхідні дозвільні документи. А от щодо перепродажу квартир по кілька разів – тут будуть проведені додаткові перевірки, щоб люди не постраждали. До речі, будинок, що споруджується, розташований теж не в окрузі Антона Івановича...

– Це типова ситуація, – розповідає помічник– консультант народного депутата України Антона Кіссе Наталя Южна. – Справа у тому, що стратегія допомоги всім громадянам, незалежно від того округу, у якому вони проживають, була прийнята Антоном Івановичем одразу ж після перемоги на виборах. У приміщенні Малиновської райадміністрації він приймає громадян раз на місяць. Також проводяться прийоми в області і в Києві, де до нього йдуть люди, як до лідера парламентської фракції партії «Відродження».

Якщо говорити про кількість особисто прийнятих Антоном Івановичем відвідувачів, то по Одесі у 2005 році це понад тисячу чоловік, а по області – понад 600. Проте листів і звертань було набагато більше, адже всі матеріали, що надходять з громадських приймалень, теж надходять до Антона Івановича, він знайомиться з ними і приймає конкретні рішення. Кількість відвідувачів постійно зростає. Пов'язано це не лише з передвиборною активністю громадян, але і з тим, що проблеми розв’язуються, і, звичайно, люди розповідають про це своїм друзям і знайомим, котрі теж приходять до нас по допомогу. Що ж, служити людям – робота нелегка, але це – вибір Антона Івановича.

Прийом тривав кілька годин, до останнього відвідувача.

– Я прошу вас під'їхати увечері у Приморський район, – звернувся до журналістів Антон Іванович. – Звичайно, це не мій округ, але людям потрібно терміново допомогти, і максимальна гласність у цьому питанні буде більш ніж доречна...

ПОТРІБНІ ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ

Яма, труба, рідке болото з камінчиками – усе це неподобство оточує міцний будиночок (добре будували сто років тому!), розташований в Одесі за адресою: Довженка, 4. Мешканці цього будинку, 16 родин, звернулися до нардепа А. Кіссе з останньою надією по допомогу.

Будинок, у якому мирно жили ці люди, зберігає спогади про їхніх дідусів і бабусь. Він волею долі (дуже вже у престижному районі розташований) опинився у своєрідному колодязі з елітних висоток. Остання з них, ще недобудована, цілком перекрила світло, що надходить у квартиру однієї з мешканок будинку. Не в кращому становищі перебувають і інші.

– Чомусь багатьом здається, що цього будинку узагалі вже немає, – розповідають мешканці. – Ми приходимо зі скаргами до міських чиновників, а нас запитують: невже цей будинок ще є? Відчуття таке, що нас вже викреслили з життя разом з нашим будинком. Представники забудовника слухати нас теж не хочуть: говорять, ви приїхали із села, схопили квартири... З якого села? У цьому будинку виросли ми і жили наші предки. А нас за людей не вважають. Вирили котлован, наші діти туди ледве не падали, нікого це не хвилювало. Всюди болото, камінчиків, гравію накидали тільки перед вашим приїздом. Що робити? Адже нам нічого не потрібно, крім можливості спокійно жити у своєму будинку.

На зустріч з нардепом А. Кіссе прийшли і мешканці сусіднього будинку по вул. Романа Кармена, 8. Жінка похилого віку плаче: “Усе через це будівництво пішло тріщинами, у квартирі вітер, чад такий, що я по кілька разів за ніч вибігаю на вулицю. Мою квартиру навіть по телевізору показували... До Кіссе всі ми звернулися, тому що він людям реально допомагає і перед владою не підлещується...

– Це – проблема дуже серйозна, і вона стосується не тільки людей, які звернулися до мене, але й тих, хто побудував тут елітні будинки, – говорить А.І. Кіссе. – Я переконаний, що сьогодні відсутність будівельної ідеології в Одесі і в багатьох інших містах створює такі протистояння. Тільки гласність і відкритість при виділенні майданчиків під будівництво, провадження громадських слухань допоможуть уникнути подібних конфліктів надалі. Люди мають знати, що в цих нових будинках виділяється певний відсоток квартир для пільговиків і громадян, що стоять на квартирному обліку. Саме така політика зможе висвітлити проблемні питання, що можуть виникнути, і, відповідно, їх вдасться усунути на початковому етапі.

Я упевнений, що щодо даного конкретного питання нам доведеться дуже тяжко працювати. Тут повинне вирішувати керівництво міста. Новий елітний будинок сьогодні не здано в експлуатацію, і міськвиконком не може ухвалювати жодних рішень про це, бо є конфлікт. Тільки після його вирішення будинок можна приймати в експлуатацію і заселяти.

У даному разі будуть підготовлені депутатські запити, що пройдуть через Верховну Раду, надійдуть до Генеральної прокуратури, в органи місцевого самоврядування для прийняття конкретних рішень.

І хочу ще раз підкреслити: вибухонебезпечну ситуацію надалі, я упевнений, зможуть усунути тільки громадські слухання за участю городян і представників громадських організацій, які допоможуть розв’язати давно назрілий діалог громадян із владою, представниками житлово-комунальної сфери. Це дає можливість змоделювати на прикладі Одеси схему нормальної цивілізованої забудови.

Дорожні нотатки ЇДУ Я НА БАТЬКІВЩИНУ…

Ця дорога починається темної ночі, що плавно переходить у сіренький вогкий ранок, від громадської приймальні А.І. Кіссе на вулиці Мельницькій в Одесі. Помічники нардепа та працівники обласного штабу “Відродження” – вже в мікроавтобусі. Машина Кіссе – без депутатських номерів і блимавок, і взагалі – не “Мерседес”...

Наш шлях лежить до південних районів області.

– Я не депутат від Бессарабії, але це – моя батьківщина, – випереджає всі питання Антон Іванович. – Там живуть мої друзі та земляки. Листи та дзвінки з проханнями про допомогу надходять від них постійно. Так, там теж працюють мої громадські приймальні, але я регулярно відвідую земляків і намагаюся допомогти, чим можу...

Кілька годин дороги – і перша зупинка – Арциз. Перша зустріч – в Арцизькому оборотному депо. Чистенька територія, блискучі локомотиви, залізничники, що чекають лідера парламентської фракції партії “Відродження”, а також місцеві активісти партії, мешканці Арциза. Депо в Арцизі – організація шановна, тут працюють близько 400 чоловік, і без перебільшення можна сказати, що мріють працювати ще стільки ж. Людей цікавить не стільки розв’язання тих або інших соціальних питань, а й політичні пріоритети “Відродження”, про які присутні міркують зі знанням справи. Адже серед активістів партії – не тільки залізничники, але й місцева еліта: лікарі, вчителі.

– Сьогодні, якщо говорити про історію партії, то Ви багато які знаєте, багато в чому брали участь, пройшли процес становлення, гонінь. Сьогодні, слава Богу, пішла стабілізація, – звертається до присутніх А.І. Кіссе.

Від справ партійних – до реальних проблем сьогодення. Велику зацікавленість присутніх викликає розповідь А.І. Кіссе про розроблювальний нардепами з “Відродження” законопроект впровадження страхової медицини.

– Як добре, що він про це розповів, – коментує жінка, що сидить поряд. – Цим питанням цікавляться багато моїх сусідів, що хочуть голосувати за “Відродження”. Адже для людей дуже важливо, щоб партія, лідерам якої ми довіряємо, вирішувала такі важливі питання.

Розв’язання проблем вугільної промисловості, зміна законодавства про залізничний транспорт – обговорення цих проблем з арцизькими залізничниками проходить не менш активно, ніж парламентські дискусії.

Наступний пункт нашої поїздки – Тарутине. Тут – залюднений зал Палацу культури. Люди зібралися з усіх, без перебільшення, сіл району. І, незважаючи на суботній день, постійно підходять і під’їжджають.

Більшість присутніх особисто знайомі з Антоном Івановичем. Тому розв’язання проблем земляків починається дорогою від машини і на всьому шляху до сцени. Схема звична для Кіссе: коротке з’ясування суті питання і відразу ж, не відкладаючи, – дзвінки по мобільному телефону тому або іншому начальникові. Якщо ж проблема серйозна, то документи приймає помічник, і люди знають: відповідь вони одержать вчасно, проблему буде розв’язано.

Зовсім недовго, але дуже містко і коротко Антон Іванович розповідає про партію “Відродження”. А потім – питання і політичні, і соціальні. Позиція “Відродження” стосовно вступу України до НАТО та взаємовідносин України з Росією, газових проблем та розпаювання землі – усе це сьогодні життєво важливо для людей. Доброзичлива аура зали чимало сприяє розмові, що перетворилася на докладну бесіду про проблеми району. Але Кіссе все одно хвилюється. Пізніше він скаже: «Якби ви знали, яке величезне щастя – мати змогу допомогти землякам і яка величезна відповідальність – звітувати перед ними».

– Але ж Ви не їхній депутат, – заперечу я.

– Причому тут це? – дивується Антон Іванович. – Я син цієї землі. А корені – понад усе. Тут жили мої діди та прадіди. Я робив, коли був керівником Іллічівського району Одеси, дуже багато чого для своїх земляків, допомагаю їм і зараз. Усі ми завжди в неоплатному боргу перед своєю малою батьківщиною. А депутатство тут – тільки формальна сторона питання.

З Тарутиного не їхали довго. Антона Івановича, що вийшов з Палацу культури, оточила юрба, й імпровізований прийом громадян продовжився просто на відкритому просторі, благо сонечко пригрівало.

Солідний чоловік підійшов до Антона Івановича й обійняв його, потім довго тиснув руку, дякував.

– Я довіряю Антону своїх дітей і племінників, – пояснює він. – Адже щастя для нас, коли дитина здобуває освіту в місті. А рідня в Одесі не в усіх. Я, як і всі ми, земляки, завжди кажу своїм дітям: якщо проблеми, прийди до Антона, він їх вирішить, допоможе. Знаю, якщо моїй дитині буде ніде жити, вона прийде до Антона, і той прийме її у себе вдома, покладе переночувати і буде годувати однаково зі своїми дітьми. Кажуть, що всі болгари – родичі. Ми з Кіссе навіть не далека рідня, але ми все одно родичі, навіть більше.

З Тарутиного до Криничного Болградського району. Тут одна з основних тем – відродження Бессарабського краю.

– Ми вбачаємо в цьому розв’язання багатьох проблем, – розповідають місцеві мешканці. – Не можна, щоб такий прекрасний край занепадав. Звичайно, Антон Кіссе, навіть не будучи нашим депутатом, робить дуже багато, але ж є держава Україна – наша батьківщина. Бессарабія може приносити величезні прибутки, якщо вкласти в неї кошти. Ми сподіваємося, що партія “Відродження”, яку представляє наш шановний земляк, зможе відродити рідний і гарний край.

Цільові програми, що допоможуть відродити Бессарабський край – це й тема дуже багатьох питань на зустрічі в Багатому Ізмаїльського району. Там люди чекали нардепа, попри те, що на вулиці вже була цілковита темрява.

– Хочемо розпитати Антона про найболючіші проблеми, – пояснюють сільські мешканці своє бажання будь-що поговорити з нардепом. – Яке бачення “Відродження” проблем літніх, малозабезпечених людей?

Ці питання поважних, шановних стариків викликають розуміння в депутата.

– Цільове фінансування ремонтів квартир немічних стариків, заслужених ветеранів, окремі кошти для цього в місцевому бюджеті – це цілком реально. Але для цього у владі повинні бути шановні люди, що знають становище в містах і районах. Адже серед вас напевно є такі, – це позиція Кіссе.

Місцевим мешканцям складно уявити ситуацію, коли хтось із них, що прийшли поставити запитання депутатові, самі будуть ці питання вирішувати. Бесіда затягується. Вийшовши до зали, Кіссе коментує підсумки Першого дня свого відпочинку від роботи в парламенті.

– Люди дуже активні. Ті часи, коли народ був пасивний і голосував за вказівкою зверху, вже давно минули. Тепер народ, що віддав свого часу голоси за тих або інших “обранців” за командою зверху, бачить, чим це скінчилося. Сьогодні люди хочуть, щоб депутати у своїй роботі щось вирішували, не виходячи з родинних відносин, особистих інтересів або яких-небудь подачок. Ми надали унікальну можливість – висунути зі свого середовища тих заслужених людей, що підуть у місцеву владу під прапорами “Відродження”. Властиво, це привернуло увагу до нашої партії, і питань про ідеологію та програму “Відродження” на кожній зустрічі дуже багато.

А взагалі ці поїздки дуже важливі для мене. Звичайно, люди звертаються по допомогу постійно, і я їм допомагаю чим можу. Проте Бессарабії потрібна комплексна державна допомога, і насамперед у розв’язанні соціальних проблем села. Я допомагаю постійно, але я депутат від іншого округу і, властиво, не маю права позбавляти своїх виборців підтримки. Тому все, що я роблю для своїх земляків – це через особисті взаємини, контакти з тими людьми, яких я прошу про допомогу. У цій ситуації багато що визначить вибір 26 березня. Якщо земляки проголосують розумно і виважено, то багато що в Бессарабії можна буде змінити на краще.

Новий день – і нова дорога. Нас чекають у Болграді, де на партійній конференції “Відродження” належить затвердити списки кандидатів у депутати Болградської міської та районної рад, у депутати сільських рад і сільські голови району. У великій залі Палацу культури зібралися не тільки делегати конференції, але й численні друзі та земляки Антона Івановича.

– Нас сюди ніхто не збирав, ми прийшли самі, – розповідає один із сільських мешканців. – Антон для нас – зразок того, якою може стати людина, якщо багато працює. Ми, болгари, – люди працьовиті, і дуже поважаємо працю. А Антон – великий трудівник, кожен бессарабець мріє, щоб його син досяг того, що Антон. Бачите, у залі багато молоді? Це – наша надія, їм піднімати Бессарабію.

Конференція пройшла дуже організовано. А потім – знову запитання до Антона Кіссе. Питання про партію “Відродження”, про те, що вона може дати цьому чудесному краєві. Валентин Дорош, голова обласної організації “Відродження”, що теж був присутнім на конференції, не приховує позитивних емоцій:

– Тут чудові, дуже активні люди. Дуже важливо, що вони в розв’язанні всіх питань хочуть дійти до самої суті. Розпитуючи про “Відродження”, вони цікавилися роботою залізниці, колектив якої складає кістяк партії, планами на майбутнє транспортної галузі. У цих людей широкий кругозір. Отже, за ними майбутнє.

Автобус їде путівцями. Зустріч за зустріччю, показники спідометру перевалюють за тисячу кілометрів за два дні, і скрізь нас чекають люди. На вулиці приморожує, вже зовсім темно, коли ми під’їжджаємо до останнього пункту нашої поїздки – село Дмитрівка Болградського району. Автобус обережно об’їжджає численні ями та вибоїни і гальмує біля невеликого будинку – місцевого осередку культури. У приміщенні – як після війни. У залі холодніше, ніж на вулиці, з рота йде пара, в підлогах величезні ями, на замазані темною фарбою та завішані (для тепла, напевно) ганчірками вікна й дивитися страшно.

– Я був тут чотири роки тому, і нічого не змінилося, – констатує Кіссе. – Спілкуватися з людьми тут особливо важко, тому що вони не вірять ні в що добре. А насамперед не вірять у владу. Та й сам приїзд цієї влади до села – величезна подія, після якої люди довго думатимуть і радитимуться, за кого ж віддати голоси, яку партію вибрати, щоб не помилитися вже вкотре. Дасть Бог, не помиляться...

НАПУТТЯ ВІД ЗЕМЛЯКІВ

Вихідні минули швидко. Розписаною по хвилинах дорогою до Одеси (перегляд документів, нескінченні консультації та питання по мобільному, обговорення з помічниками завтрашнього дня) Антон Іванович знайшов невелике вікно, щоб прокоментувати підсумки своєї поїздки:

– Як бачите, я використовую вихідні з користю для справи. Просто відпочивати не вмію – надто багато людей потребують допомоги. Оскільки я – лідер парламентської фракції партії “Відродження”, то їжджу зараз по всій країні, зустрічаюся з людьми і бачу, як багато треба ще зробити.

“Відродження” – партія молода, але в неї вже є свої традиції. Це передусім максимальна конкретика в роботі. Тобто вислуховується, обговорюється те чи інше прохання або пропозиція, і виноситься чітке, зважене рішення.

Будучи від початку партією транспортників, тобто людей, яким доводиться працювати в напруженому ритмі, нерідко в екстремальних ситуаціях, партія привнесла ці навички в повсякденне життя та роботу. Саме через це, я гадаю, до нас і потягнулися працівники вугільної промисловості, представники технічної інтелігенції, інтелектуальна еліта. Людям набридли розмови, їм хочеться брати участь у реальній роботі, а ми таку можливість надаємо.

Останнім часом до лав “Відродження” вступає дедалі більше молоді. Це показово. Адже сьогоднішня молодь дуже чітко відчуває фальш і ніколи не піде за тими людьми, яким не довіряє. Тож кредит довіри, отриманий “Відродженням” у представників молодого покоління, для мене дуже важливий.

Під час поїздки по південних районах я чув дуже багато добрих слів про нашу партію, подяк працівникам громадських приймалень. А в Болграді відбулася подія, що зворушила мене до сліз: на конференції керівник фонду ім. Івана Інзова вручив мені портрет цієї легендарної людини. Я сприймаю такий подарунок як благословення земляків, їхнє напуття мені зробити для України стільки ж, скільки ж Інзов для Бессарабії. І я постараюся виправдати довіру людей.