У Золотій залі Літературного музею відбувся вечір Валентини Ковач – заслуженої працівниці культури України, лауреатки літературних премій імені К. Паустовського та І. Рядченка. У ньому взяв участь соліст одеської філармонії, лауреат міжнародних конкурсів гітарист Анатолій Шевченко. Цими днями виповнюється 35-річчя творчої діяльності Валентини Ковач.
Не інакше як священнодійством можна назвати це поетичне свято. Блискуча манера виконання Валентини Ковач наближала до нас сузір’я рядків Буніна, Пастернака, Блока, Олеші, Паустовського, Бродського, що спліталися в чарівну в’язь і зливалися в симфонію.
«Стихов излом и рифмы на разрыв» геніальної і нескінченно самотньої Ніки Турбіної змусили всіх здригнутися перед холодним розпачем знівеченої душі і світлом мрії на межі Добра і Зла.
Відмінною рисою цього поетичного вечора стало замилування тими, хто жив і творив в Одесі. Незвичайно теплим сяйвом було обійняте читання віршів Бориса Нечерди, Івана Рядченка і Тараса Федюка, які цілком справедливо стали класиками поетичного олімпу.
Почули ми і дивні вірші наших земляків – Тіни Арсеньєвої, Ігоря і Ганни Божко, Олександра Бірштейна, Олександра Лясковського, Галини Маркелової, Ігоря Потоцького.
Звуки гітари Анатолія Шевченка створювали чарівний ефект «пісні дзвенячих стріл».
Вірші про лабіринти років, про несказанне і Вічне, про святість Любові та відображення снів, вразили всіх тих, хто зібрався цього морозного дня в літмузеї, свіжістю і багатством почуттів.
35 років творчої діяльності Валентини Ковач – сотні її літературних концертів і екскурсій по Одесі, цілком справедливо надають право назвати її творчість шляхетною місією поширення знань про велику вітчизняну і світову культуру. Чергова, ювілейна зустріч з Майстром у концерті «Зимові фантазії» наповнила нас світлом добра і любові.
