ПСП “Світанок”, що в Ширяївському районі, скидається на таку собі маленьку державу, яка живе за власні кошти і за власними законами.
– В чому ж вони полягають?– Цікавлюсь у керівника підприємства В.А. МАЙМЕСКУЛА.
– Сам працюю і даю працювати іншим. Відповідно створюю для цього умови, вчасно віддаю зароблене. Ось і всі секрети.
– Скільки у вашому господарстві працюючих?
– Всього 360. Лише в тваринництві зайнято понад 180 людей.
– Ви зберегли тваринництво?
– Ми його розвиваємо. Якщо у 2004 році у нас було 1375 голів ВРХ, то тепер маємо понад 1770. Свиней відповідно було 1444, на сьогоднішній день свинопоголів’я збільшилось до 1807 голів. Я не розумію, як можна позбутись тваринництва. Адже це стабільні грошові надходження впродовж всього року. Вже не кажучи про те, що завдяки тваринницькій галузі у нас витримуються сівозміни. Тобто виграє й рільництво.
– Чула, що ви займаєтесь вирощуванням так званих нетрадиційних культур.
– Якщо ви маєте на увазі гірчицю, ріпак, коріандр, льон, то для нас вони вже втратили статус “нетрадиційних”, бо ми вирощуємо їх вже не один рік, і це дає непогані прибутки.
– ПСП “Світанок”, напевне, не тільки в районі, а й в усій окрузі є рекордсменом по буряківництву.
– Так, ми висіваємо не менше 500 гектарів цукрових буряків. Саме стільки мали в 2005 році. І хоч погодні умови були несприятливими, одержали по 200 центнерів солодких коренів з кожного гектара у заліковій вазі. На наступний рік підготували 600-гектарну площу під цукристі. Ця культура вигідна. Ми одержуємо цукор, забезпечуємо людей роботою, тваринництво одержує додаткові корми.
– До речі, про тваринництво. Яких показників вдалось досягти в минулому році?
– Надій від однієї корови сягає за 2600 кілограмів. А такі доярки, як Любов Снятківська, Любов Фініна, Людмила Царалунга, Валентина Маймескул, Тетяна Марареску подолали тритисячний рубіж.
– З усього видно, що люди стараються трудитись з повною віддачею.
– Бо знають, що по праці й плата. Більше виробимо, – більше одержимо. В 2005 році лише заробітної плати виплачено 1 мільйон 300 тисяч гривень. А ще ж у нас працюючі одержують натуроплату. На зароблену гривню нараховувалось по 20 відсотків від валового збору.
– Який же вал мали?
– Всього зернових зібрали 10120 тонн.
– Наскільки знаю ви витрачаєте кошти не тільки на процес виробництва і заробітну плату. Ви ще й опікуєтесь соціальною сферою.
– Звичайно. Адже це наші села, наші люди, наші діти. Наше господарство утримує 16 артсвердловин, водогін до 10 кілометрів, дитсадок, ремонтуємо дороги. У 2005 році на розвиток соціально-культурної сфери ПСП витратило 766 тисяч гривень.
– Те, що коштом господарства побудовано церкву, підвозяться до школи діти з навколишніх сіл, харчують вихованців дитсадка, вам вже вдячні односільчани. Яку мету ставили, коли взялись за підведення газу?
– З газом у наші села прийде вищий рівень життя, виробництва. В цьому році вже затрачено біля 700 тисяч гривень на цю справу. Ще залишилось осилити 3 кілометри і сто метрів, і газ буде в селі. Дуже хочеться подолати їх.
– Ви зуміли створити досить сприятливі умови для членів свого колективу: достойна зарплата, умови праці, та ще й будуєте житло.
– Так, за період з 2003-го по 2006-й господарством збудовано вісім житлових будинків для спеціалістів підприємства. Це сприяє закріпленню фахівців та продуктивнішій праці. Якщо трудівник не клопочеться тим, де йому жити, за що купити хліба чи куди діти дитину на період роботи в господарстві, то він і працює з повною віддачею.
– Ви й хліб випікаєте в своєму підприємстві?
– І не тільки. У нас працюють млин, олійня, крупорушка. Нещодавно став до ладу цех по виробництву копченостей. Все це зручно для трудівників, мешканців наших дев’яти сіл, що входять до ПСП “Світанок”, і дає додаткові прибутки господарству.
– 2006-й оголошено роком села. Як Ви думаєте, це сприятиме розвитку аграрного сектору? І чого Ви особисто чекаєте від цього?
– Нічого не чекаю. Я вже давно переконався в тому, що надіятись потрібно тільки на себе і на людей, які працюють поруч з тобою. Всі ці політичні кампанії ніякої вигоди для сільських трудівників не несуть. Якщо ти не будеш працювати, то нічого й не матимеш. Ось для прикладу скажу таке: державою передбачено доплати за здану тваринницьку продукцію. І ми дійсно торік одержали 42305 гривень. А якби ми не утримували свиней, великої рогатої худоби?
Хотілося б, щоб дійсно була державна підтримка сільгосптоваровиробників незалежно від форм власності, як це робиться в більшості країн світу. Ось візьмімо нинішній рік. Вже з осені складались несприятливі умови для озимих. Чимале випробування принесла й зима. Вже зараз видно, що більшість озимих потрібно буде пересівати, а це додаткові витрати. Можливо, потім, коли господарник виростить хліб, коли збере його, держава відшкодує частину затраченого, і те якщо ці посіви були застрахованими. В ряді розвинених же країн аграрії не потерпають від погодних умов. Там все передбачено законодавством. І держава підтримує своїх годувальників. А у нас нерідко буває, що ще й ставить підніжку. Наприклад, у минулому році в період жнив нас закликали не продавати хліб і запевняли, що ціни збережуться впродовж всього року. А що вийшло? Тому й вважаю, що сільський трудівник має надіятись тільки на себе.
