У затишному двірку Одеського літературного музею, в саду скульптур, ви завжди можете побачитися з улюбленими героями. Кажуть, часті відвідувачі навіть знайшли з ними спільну мову.
Так, наприклад, до Дюка біля Потьомкінських сходів навряд чи дотягнешся, а тут, бідь ласка, - він і ближче, і доступніше, і вдягнений у звичну джинсівку... Кожен може подати руку Дюкові, привітавшися, обговорити що-небудь.
Або візьмімо рибачку Соню. Хоча й стоїть вона біля баркаса зі своїм ненаглядним Костею, а допомогти ближнім не відмовляється. Ходять чутки, що жінкам, які погладили Соні праву ніжку, пощастить у шлюбі...
А що далі, – то більше. Побувавши в саду, переконайтеся самі.










