У минулому, коли на бюджетні медустанови не скупилися, в Тарутинському районі вистачало коштів для утримання 8 лікарень на 650 ліжок. Сьогодні, коли доводиться на усьому заощаджувати, щоб покрити захищені для медичних установ статті витрат, лікарень залишили дві. Решту переобладнано на амбулаторії з денним стаціонаром. Розпочаті зміни, у свою чергу, звільнили кошти на медикаменти, харчування, покращення матеріально-технічної бази охорони здоров'я всього району.
Однак перед сільською медициною виникли нові фінансові труднощі. З початку травня нинішнього року на 25% підвищено ціни на електроенергію і природний газ. Така цінова політика важким тягарем лягає на тоненький гаманець медичних бюджетних орга¬нізацій.
Енергетичний стрес, що настав для всієї країни, за часом для Тарутинського району збігся зі зміною статусу колишніх звичайних амбулаторій. Донедавна в цьому районі була лише одна амбулаторія сімейної медицини в селі Петрівка. Вона обслуговує тринадцять сіл з хутір¬ською системою і 3634 жителів. Крім того, на цій території розташовано шість ФАПів. Раніше за амбулаторією було закріплено машину швидкої допомоги «зі зношеністю понад 120%», як жартують медичні працівники цієї лікувальної установи. Нещодавно за рахунок державних коштів завдяки Міністерству і облуправлінню охорони здоров'я амбулаторії загальної практики сімейної медицини в селі Петрівка подаровано автомобіль швидкої допомоги. Відтепер нова машина оперативно обслуговує жителів усіх тринадцяти сіл. Це значно поліпшує медичний сервіс: у разі потреби хворих, особливо у негоду, привозять до ра¬йонного центру.
Ідею сімейної медицини і впровадження посади сімейного лікаря в районі вважають дуже корисною. Однак, за словами місцевих медичних світил, нове впровадження доцільне лише у селах з чисельністю населення від трьох до п'яти тисяч чоловік.
У травні нинішнього року голова райдержадміністрації Іван Георгійович Кюссе видав розпорядження про відповідну зміну Серпнівської, Березинської, Виноградівської, Олександрівської амбулаторій в амбулаторії загальної практики сімейної медицини. На думку керівництва, це має підвищити їхній статус, додати їм фінансової привабливості.
На превеликий жаль, передача ФАПів сільрадам у більшості випадків набула зворотнього від очікуваного ефекту. Сільські громади ніби не зрозуміли, що їм передали турботу про своє здоров'я у власні руки. І що мати в рідному селі доброго лікаря не тільки престижно, але й надійно. На жаль, відповідно до місцевого менталітету, в деяких селах сільського лікаря зрівнюють майже з перукарем. І ця істина недалека від серм’яжної: зар¬плата сільського лікаря дорівнює приблизно п'ятистам гривням.
Тут, мабуть, і таїться відповідь на запитання про те, чому відмовляється працювати в сільських лікарнях молодь після закінчення медінституту. Відомо, що серед тридцяти бюджетних організацій України за показниками тарифної сітки охорона здоров'я посідає передос¬таннє місце. Звідси й зарплата – неварта звання лікаря. До того ж, практично неможливо вирі¬шувати питання виділення житла для молодих фахівців. Хто стане повертатися до села на стодоларову зарплатню, затративши на семирічне навчання в медінституті, щонайменше, десять тисяч умовних одиниць?!
У Тарутинському районі, наприклад, ці складнощі дуже виразні: з п'яти районних амбулаторій тільки три укомплектовано лікарями. Хоча буквально в кожній громаді закон не забороняє ухвалювати на сесії рішення про виділення коштів для своєї сільської лікарні, встановивши, скажімо, зарплатню лікаря у розмірі 2-3 тисячі гривень. І тоді, усвідомивши, «що порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих», у кожному селі постараються утримати лікаря. У кожному разі, у Тарутинському районі мають намір змінювати психологію сільського жителя в цьому напрямі. Тоді, можливо, стане реальним залучення коштів на реконструкцію сімейних амбулаторій і медичне устаткування.
За ухваленою урядом програмою поліпшення медичної допомоги сільському населенню за рахунок коштів, виді¬лених Міністерством охорони здоров’я України, Тарутинським районом у першому кварталі цього року отримано близько 200 тисяч гривень. На нинішній день придбано необхідне устаткування: переносний апарат УЗО для огляду тяжкохворих, апарат для визначення рівня глюкози, переносне устаткування для реанімації, хірургічної, акушерської та гінекологічної допомоги, обстеження і лікування та лабораторних досліджень. Два спе¬ціальні набори для сімейної медицини будуть передані до Серпнівської і Березинської амбулаторії. Це поліпшить обстеження і ранню діагностику хворих без їх виїзду до ра¬йонної лікарні.
У свою чергу, роблячи певний наголос на сімейну медицину, в районі не поспішають значно скорочувати про¬фільних фахівців центральної районної лікарні. На думку головного лікаря Тарутинського району Михайла Петровича Бартка, до таких заходів варто вдаватися як до крайніх, і з великою обережністю. Багатопрофільний фахівець – лікар сімейної медицини, справа чудова. Але хірургічна, травматологічна, гінекологічна допомога і медична порада досвідченого лікаря районної лікарні у більшості випадків залишаються необхідними для сільських жителів.
