В Одеському художньому музеї відбулася прес-конференція історика ювелірного мистецтва, кавалера ордена Фаберже Валентина Васильовича Скурлова.
Мистецтвознавець із С.-Петербурга В.В. Скурлов приїхав до Одеси зі шляхетною місією. Він привіз для одеських музеїв і бібліотек літературу з Росії, видану до 160-річчя Карла Фаберже.
Постачальник Імператорського Двору, російський дворянин, француз, ювелір зі світовим іменем для нашого міста був людиною не чужою. Зовсім недавно пішли з життя одесити, які пам'ятали і про магазин Фаберже на вулиці Дерибасівській, 31, і про майстерні Фаберже на Тираспольській, 1. Карл Фаберже відкрив філію свого заводу в успішній Південній Пальмірі, тому що цінував потреби вимогливих одеських замовників і віртуозну майстерність тутешніх майстрів, здатних втілити найсміливіші фантазії. З 1901 по 1918 роки ця філія великої імперії ювелірного мистецтва, що працювала під торговельною маркою «Фаберже», успішно функціонувала. Карл Фаберже уловив віяння часу, його естетику, що поєднувала новітні технології з потягом до традицій. Він зумів геніальним комерційним провидінням зібрати під своє крило людей різних національностей, різних віросповідань, скріпивши їхній союз спільною метою, прагненням до високих стандартів роботи. Якщо хоч раз у житті ви тримали в руках що-небудь з 250 000 виробів із клеймом Фаберже, чи то годинник, чи тацю, чи фігурки, то забути цього відчуття неможливо, тому що момент зіткнення з досконалістю незабутній. Вражає все – точність форми, вигадка, гармонія деталей, колірне вирішення – незалежно від того, про який саме предмет (дорогий чи не дуже) йдеться.
Кажуть, в Одесі більше мали успіх срібні вази, таці, портсигари та інші супутні палінню предмети, а ось у С.-Петербурзі Фаберже чаклував над створенням великодніх крашанок для членів імператорської сім’ї. З усієї численної колекції цих крашанок на території Росії і України збереглося всього 12, і кожна є зразком високого ювелірного мистецтва.
Карл Густавович Фаберже залишив Петроград у 1918 році, а в 1920-му помер у Лозанні (Швейцарія). Прах покоїться на кладовищі у Каннах.
І особистість самого Карла Фаберже, і доля його родини, і доля його великої імперії і самої торговельної марки – предмет вивчення мистецтвознавця із С-Петербурга Валентина Васильовича Скурлова, який поділився своїми творчими планами. Він збирається випустити книжку про Фаберже в Одесі, знайти нові документи, так чи інакше пов'язані з Фаберже і його торговельною маркою, а за результатами пошуків написати сценарій. Є в нього і мрія: відновити у своїх правах у нашому місті торговельну марку «Фаберже» і відкрити ювелірний магазин при сприянні правнучки Карла Густавовича – Тетяни Фаберже.
