Для кожної господині випікання хліба – особливий ритуал, що схожий на священнодійство. Коли в хаті сходить хліб, не можна голосно говорити, сміятись, бігати чи кричати. І хоч цех сучасного хлібозаводу немає нічого схожого із селянською хатою, а піч не палиться дровами, та й хліб не саджається рогачами чи лопатою, в момент закочування в духову шафу першої партії хліба в цеху було тихо. В цей період в приміщенні були всі робітниці, які потім працюватимуть кожна у своїй зміні, інженерно-технічні працівники, керівники ТОВ "Савранський хліб". В момент переходу вагонки з розстійної шафи до "печі" всі затамували подих. Зі словами: "З Богом!" було закрито сучасну шафу для випікання хлібобулочних виробів. Цього моменту в Саврані з нетерпінням чекали і керівництво району, і колектив однодумців, що взялись за будівництво заводу, і ті, хто мав надію отримати тут роботу, а також мешканці району, які сподівались нарешті купувати свій якісний хліб.
Ось настала пам'ятна мить. Виконавчий директор ВАТ "Савранський хліб" Вадим Козлов та голова райдержадміністрації Микола Базей тримають в руках буханці першої партії савранського хліба. По цеху розноситься ні з чим не зрівняний запах, всі присутні усміхаються і радіють тому, що мрія багатьох стала реальністю.
Коли перші хвилювання вляглись, починаю розмову з директором підприємства, інвестором, ініціатором цієї доброї справи Михайлом Дмитровичем Стукаленком.
– З чого все почалось?
– Колись люди, які довгий період працювали на старому савранському хлібозаводі, із болем розповідали про те, що підприємство занепало і навряд чи зможе коли-небудь піднятись. Спочатку я вирішив викупити його і реконструювати. Але оглянувши все те, що залишилось від колись потужного заводу, вирішив, що це робити не недоцільно. Згодом мені кинулось у вічі постраждале від пожежі приміщення автопарку. Найбільш ятрило душу те, що воно знаходилось в центрі селища. Тоді й виникло бажання окультурити цей шматочок райцентру.
– Як правило, приватних підприємців не запитують про прибутки та витрати. Тож поставлю запитання інакше. Беручись за цю справу, мали тільки бізнесовий інтерес?
– Якщо скажу, що нічого не прораховував чи не цікавився перспективами цього виду діяльності, то буде неправда, та й мені ніхто не повірить. Звичайно, я виходив з тих міркувань, що хліб – нейнеобхідніший продукт харчування і він завжди буде востребуваний. Та велику роль зіграло й те, що я родом із Саврані, що тут живуть мої родичі, мої друзі. І мені хотілось зробити щось хороше для своїх земляків. У вирішенні цього питання знайшов підтримку у місцевої влади. Як результат – сьогоднішній пуск заводу.
– Що дало конкретно це району? – питаю голову райдержадміністрації Миколу Миколайовича Базея.
– Завдяки відкриттю цього підприємства тридцять наших земляків одержали роботу, окультурено певну ділянку райцентру. До того ж щомісячно до бюджету буде надходити певна сума відрахувань.
– А ще, – додає Михайло Дмитрович Стукаленко, – ми візьмемо під свою опіку місцевий дитячий садочок, тобто забезпечуватимемо його хлібобулочними виробами. А першу – пробну – випічку роздамо безкоштовно тому ж дитсадку, лікарні та училищу.
До всього сказаного варто додати, що перші відгуки споживачів про вироби нового хлібозаводу дуже схвальні. Жителі Саврані та навколишніх сіл охоче заходять до фірмового магазину "Савранський хліб", який побудовано прямо на території заводу.
Що ж, побажаємо успіху новому підприємству і будемо сподіватись, що з часом "Савранський хліб" витіснить конкурентів із місцевого ринку. Хоча найголовніше те, що у савранчан з'явився хліб із присмаком патріотизму.
