Мабуть, дітей попередили, що будуть гості. А, може, й ні. Адже обставини в цьому таборі завжди відрізнялися свободою поведінки, думки, тобто демократичним статутом. У “Хаджибеї” ніколи не було муштри, зайвої строгості, і вже тим більше страху перед старшими або незнайомими людьми. З перших же днів діти тут почуваються вільніше, позбуваються всіляких комплексів, натомість здобувають почуття власної гідності та самоповаги. Не дивно, що десятирічний підліток, який сидів поруч, відрекомендувався дуже поважно: “Котельников Михайло Михайлович. Із Крижанівки”...
Мишко вважає, що йому дуже поталанило, коли потрапив до “Хаджибея”. Йому забракло пальців на двох руках, аби перелічити всі конкурси, змагання, що їх тут провадять щодня. За його словами, навчився тут робити зарядку, уранці всі бігають – гаразд що територія величезна, і стадіон є. Два кола зробиш – і заряд бадьорості на цілий день...
А от Андрійко Мевшій приїхав сюди із Савранського району. Йому більше до вподоби ігри, атракціони. Він показує мені незвичайні гроші – “амчики”. Їх теж треба заробити, просто так ніхто не дасть. Переміг, виграв – одержуй! Тим більше, що в “Хаджибеї” не тільки власні гроші, але й спеціальний магазин, де на “амчики” можна купити чого душа забажає – і одяг, і ласощі, і м’які іграшки.
Слухаю дітей, старанно все занотовую, і сумніви поволі долають мене: ну які ж вони тяжкі, якщо такі життєрадісні, бадьорі та впевнені в собі... Але вихователь Д.Ю. Сергєєв усі мої підозри швидко розвіяв.
– Усі діти, а це сімдесят п’ять чоловік, справді на обліку у службах у справах неповнолітніх і відділах кримі¬нальної міліції, – розповідає він. – Щоліта ми приймали таких дітей для психологічної реабілітації й оздоровлення.
Напевне за сім років, а саме стільки працює “Хаджибей”, тут створили власну, мабуть унікальну, систему спілкування та підходу до таких дітей. Колишню базу відпочинку взяла під оренду місія “Добрий самарянин”, що відома своєю добродійністю й участю в тяжких дитячих долях. Тільки за один літній сезон тут побувало майже 800 чоловік. Почнемо з того, що не кожен оздоровчий табір ось так сміливо й охоче розчинить двері перед такими дітьми. “Хаджибей” це робить регулярно, табір має тісні контакти з усіма службами у справах неповнолітніх. Тут знають увіч усіх її керівників і вважають їх своїми колегами. Цього разу до табору приїхала начальниця обласної – В.П. Кудімова. Разом із нею в гості до дітей завітав і керівник апарату облдержадміністрації А.С. Фєтєску.
Не стала допитувати Анатолія Семеновича, чому він вирішив відвідати саме цей табір. Адже будь-який нормальний керівник будь-якого рівня не зможе спати спокійно, якщо знає, що є діти, які страждають. Зрозуміло, що не із власної вини, винні дорослі, як правило батьки. Вихователі розповіли мені не одну історію, але від однієї просто зашпори. Як то витримати погляд дитини, перед очима якої батько вбиває... матір (!) Які слова добрати, щоб серце й душа її не скам’яніли від такого страшного лиха?
– Увага тим дорожча, чим тяжча мить, – пояснює мету свого візиту А.С. Фєтєску. – Треба не тільки підняти слабкого, але й підтримати його.
Анатолій Семенович не тільки оглянув табір, обговорив із його керівниками всі його проблеми, але й зустрівся з дітьми. Тим більше, що візит відбувся напередодні свята – Дня незалежності України. Діти, відповідаючи на запитання, розповідали і про нашу столицю, деяким уже вдалося побувати в Києві. Але й мала батьківщина не гірша – і кожен міг довго згадувати свій рідний район і селище та село, де живе. Відбувся й невеликий концерт, а наприкінці гості вручили кожному смачне морозиво.
Так, з такими дітьми треба спілкуватися і частіше. Нехай вони вірять у те, що про них пам’ятають, думають і дбають. Тим більше, що десант до “Хаджибея” прибув незвичайний. Разом із представниками облдержадміністрації цього дня приїхали і Ю.Б. Костова, старший оперуповноважений кримінальної міліції у справах неповнолітніх ГУ МВС Одеської області, і лікарка-гінеколог Н.Н. Петрова. Відбулися тренінги: хлопчики довідалися про свої права й обов’язки, а дівчатка отримали багато корисних знань із інтимної тематики.
Що ж, сьогодні багато хто мав успіх у своїх промовах, розмірковуючи про любов до всього людства. Куди важче опус¬титися до простого піклування про одну людину, тим більше слабку й незахищену. У “Хаджибеї” працюють воістину самовіддані люди, як то кажуть, не від цього світу... Коли діти розповідали про Дмитра Юрійовича Сергєєва, то здавалося що ріднішої людини для них немає. Що ж, коли-небудь наукова педагогіка зацікавиться досвідом психологічної реабілітації в “Хаджибеї”, узагальнить його. Адже тут працюють волонтери та педагоги з різних країн. Про одного з них докладно розповів керівник місії А. Коломієць. Ідеться про американця Джорджа, що вирішив попрацювати з дітьми в Україні. Потрапивши до цього табору, він так захопився своєю діяльністю, що трудився всі три зміни поспіль, не вимагаючи заміни. Одне слово, знайшов себе! І не тільки себе. У “Хаджибеї” він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, такою ж відданою дітям. Зважаючи на все, незабаром відбудеться весілля, адже не випадково до Одеси їде його мати, треба ж познайомитися з обраницею сина.
Що ж, у “Хаджибеї” можна дізнатися чимало цікавих історій. І майже кожна з них підтверджує, що доброта й любов до дітей вища над усі блага.
