В останніх числах 2006 року у Болграді сталася НП: директор комунального підприємства «Бюро ритуальних послуг» Мільчев С.М. заборонив поховання померлої 44-річної жінки, і родичі були змушені повернутися з небіжчицею додому...
В усі інстанції одразу полетіли листи. Мати покійної, сімдесятирічна Керанія Волкан, уся в сльозах, обійшла інстанції – починаючи від правоохоронних органів і закінчуючи редакціями газет.
Чимало років ця жінка пропрацювала двірником у комунальному підприємстві. Коли сталося горе, Керанія Петрівна звернулася до магазину ритуальних послуг приватного підприємця Алавацького. У неї практично не було коштів на поховання дочки, але підприємець пішов назустріч, надавши пенсіонерці все необхідне на виплат.
Далі Волкан пішла до комунального бюро ритуальних послуг за ордером на поховання, але контора була зачинена. По телефону вона довідалася, що Сергій Миколайович перебуває на цвинтарі, і незабаром жалобна процесія туди вирушила.
Директор КП попросив пред'явити документи. Виявилося, що у родичів на руках лише медичний висновок, але немає свідчення про смерть, – нібито не знали, що такий документ потрібно одержати у райвідділі реєстрації актів громадянського стану. У принципі була можливість одразу виправити недогляд родичів. Була... Проте замість цього почався скандал з образами, в результаті чого С.М. Мільчев у категоричній формі відмовив у видачі ордера на поховання, посилаючись на положення Закону України «Про похорон і похоронну справу».
Керанія Волкан переконана, що директором рухала аж ніяк не законослухняність: він побачив, що труна та інші атрибути були придбані не в комунальному підприємстві, а у приватному магазині. Конфлікт набув такого розмаху, що на місце виїхала опергрупа міліції...
Отже, спочилу Наталю, яка страждала на відкриту форму туберкульозу (!), повернули додому. Її поховали вже наступного дня, у неділю. Незважаючи на те, що свідчення про смерть у родичів так і не було (якщо в суботу РАГС працював, то в неділю вже був зачинений).
Громадськість очікувала, чим же закінчиться НП? Чи буде покараний директор комунального підприємства? Тим більше, що на адресу недавно створеного міського «Бюро ритуальних послуг» вже пролунало чимало претензій. У зв'язку з цим комісія міської ради з бюджету, фінансів і цін у листопаді 2006 року перевіряла КП і запротоколювала цілу низку зауважень. Депутати, зокрема, вказали директорові на відсутність калькуляції і прейскуранта цін на послуги і товари. На те, що для риття могил залучається приватний екскаватор, при цьому не оформлено відповідний договір і не складаються акти виконаних робіт. Скільки викопано могил, які гроші виручено? Враховуючи те, що директор КП за професією просто тракторист, йому дали час на виправлення всіх зауважень. І ось через півтора місяці – такий конфлікт...
Проте сюжет «другої серії» виявився несподіваним. Замість того, щоб розібратися, власне кажучи, по суті конфлікту, погляди мерії були спрямовані на приватного підприємця, який відпустив товари на виплат. Міський голова В. Качанов у своєму листі підприємцеві В. Алавацькому вказує, що його «Салон ритуальних послуг» розпочав діяльність у вересні 2006 року без дозвільних документів виконкому міськради і без укладання договору з КП «Бюро ритуальних послуг» про надання ритуальних послуг. «Ваша незаконна діяльність привела до інциденту», – робить висновок у листі мер Болграда.
Правоохоронні органи також звернули увагу на приватного підприємця, і незабаром він одержав припис прокурора Болградського району негайно укласти договір про надання ритуальних послуг з комунальним підприємством.
Зрозуміло, підприємець не хотів у цій непривабливій історії, що відбулася на цвинтарі, залишитися крайнім. Тим більше, обивателі вже робили висновки: краще з приватним салоном ритуальних послуг не зв'язуватися, а то і справді небіжчиків повертатимуть...
Звичайно, люди не знають, що є Закон України «Про похорон і похоронну справу», у якому говориться: сім’ї померлих можуть вільно і безперешкодно вибирати, де купувати товари, необхідні для похорону, і чиїми послугами користуватися. Закон говорить про те, що і комунальні підприємства, і інші суб'єкти господарської діяльності можуть виробляти і продавати ритуальні товари – труни, вінки, пам'ятники тощо. А от щодо ритуальних послуг, то вони здійснюються або самим комунальним підприємством, або іншими суб'єктами господарської діяльності у договірному порядку з КП.
Щоправда, виникає запитання, однозначної відповіді на яке закон не дає: що таке «ритуальні послуги»? Зокрема, чи є ритуальною послугою надання приватною фірмою машини-катафалка? Чи потрібно в цьому випадку укладати договір з комунальним підприємством?
Тут слід зазначити, що кілька років тому у місті був старий ГАЗ-52, що якось перевозив небіжчиків, хоча сам дихав на ладан. Але машина поламалася, і останнім часом люди транспортували покійних родичів, як виходило – і в легкових авто, і на візках, і на тракторах. І нікого це неподобство не цікавило. Нарешті, приватний підприємець, взявши кредит, придбав катафалк. Хотів як краще...
Мешканці Болграда чудово розуміють причини конфлікту на цвинтарі. Похорон – вигідний бізнес. З одного боку, хоче мати «свіжу копійку» комунальне підприємство. І це необхідно, щоб тримати у належному стані міський цвинтар. З другого боку, взявся надавати ритуальні послуги приватний підприємець, який зробив ставку на якість обслуговування.
Мудрий керівник завжди зрозуміє, що наявність конкуруючих фірм – це в остаточному підсумку благо для споживачів. Але в даному випадку головними діючими особами конфлікту рухає не стільки розум, скільки емоції. Відомо, що на виборах підприємець В. Алавацький підтримував не В. Качанова, а іншого кандидата в мери. От і вийшло, що після виборів «запеклі друзі» не можуть розв’язувати елементарні організаційні питання. Так, щоб одержати дозвільні документи виконкому на відкриття салону, підприємцеві доводилося звертатися до депутатів з проханням винести це питання на розгляд сесії... Тільки при чому тут покійна раба Божа Наталя?
Як би там не було, а влаштовувати «розбір польотів» у вихідний день, біля цвинтарних воріт, над тілом покійної, котра не має ніякого стосунку ні до комунального підприємства, ні до приватної фірми, – це верх блюзнірства.
Настоятель болградського Свято-Никольського храму отець Стефаній говорить:
– Цвинтар – це святиня. Тіло християнина – це храм Божий, у якому живе душа. Яка б не була людина, хто б вона не була, але її принесли на місце спочинку... Те, що сталося на цвинтарі, суперечить всім нормам – християнським, загальнолюдським, моральним.
А що ж говорить закон? Закон ВИМАГАЄ від органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, суб'єктів господарської діяльності ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ гідного ставлення до тіла померлих. Цю вимогу в даному випадку директор комунального підприємства не виконав.
