Відомо, що протягом чотирьох-п’яти років на базі органів місцевого самоврядування почали створювати комунальні підприємства. До їх функцій входить вивезення сміття, благоустрій територій, обслуговування мережі водопостачання, оранка городів, підвезення палива тощо. Організація комунслужб – річ непроста. Адже для цього необхідні техніка, причіпний інвентар, інструменти, різне обладання, гроші на зарплату працівникам, пальне, запчастини. Тому не скрізь є можливості утримувати такі підприємства. Наприклад, при Кам’янській сільраді Біляївського району у свій час було зареєстровано таку службу. Але вона практично не діяла. Тоді сільський голова Федір Степанович Жаріт порадився з депутатами, з головою правління місцевого господарства “Єдність” Олегом Миколайовичем Ніцевичем. Він погодився комунгосп взяти в оренду. І ось уже понад рік на території сільради проблем з водопостачанням, вивезенням сміття та наданням низки інших послуг не існує.
Таке ж рішення ухвалили і в Понятівській сільраді Роздільнянського району. Керівник органу місцевого самоврядування Микола Васильович Греков висловився так: “В мене зник головний біль щодо ремонту електронасосів, водогонів тощо. Крім того, до каси сільради щомісяця надходить 300 гривень”.
Дуже непросто створювати дієвий комунгосп на територіях громад, де невелика кількість населення, коли села розташовані на значній відстані. З цього приводу свою думку висловив голова Фрунзівської районної ради П.С. Шестопалюк. Як гадає Павло Степанович, такі структурні підрозділи соціальної сфери працювали б ефективніше, якби у них були більші масштаби. Тобто потрібно створювати комунгоспи, які могли б обслуговувати території кількох сільрад. Адже не кожного дня в одному і тому ж селі потрібен екскаватор, трактор з причепом для вивезення сміття або ж зварювальний агрегат. Такий підхід, ясна річі, має раціональне зерно.
Буває і так, що з утворенням комунального підприємства люди не мають від нього зиску. Наприклад, на території Степової сільської ради Роздільнянського району помітно погіршилося водопостачання.
Вже не на одному засіданні сесії болюче питання виносилося на розгляд і щоразу були серйозні зауваження з боку депутатів та членів виконкому. Адже як можна витримати таке, коли на стовпчику термометра за тридцять градусів тепла, а в кранах по 5-6 діб не буває води. А кожен сільчанин має якусь живність, не кажучи вже про власні потреби. Люди під час жнив не мали змоги помитись.
Щоб виправдатися, комунальники вели розмову про те, що багато боржників, не вистачає грошей заплатити за електроенергію. Коли подібні заяви перевірили (це було у квітні), то виявилось, що надходження щомісяця на тисячу-півтори тисячі гривень вищі, ніж оплата за електроенергію. Бо, щоб бути з водою, мешканці Степового самі ходили попід хати і збирали гроші. І цим довели, що сидячи у кабінеті, касу не наповниш.
Залишається поганою і якість води. Під час вимикань насосів збирається іржа, вона після вмикання витікає разом з водою з кранів годину, а іноді й довше. У літній період навіть водяні глисти з’явились. Профілактика водонапірних башт і водомережі не провадилась.
Громада сколихнулася. Депутати зініціювали скликання позачергової розширеної сесії, на яку запросили голову районної ради Ігоря Борисовича Сікачина, представників райдержадміністрації, прокуратури, керівників навчальних закладів і сільгосппідприємств, розміщених на території села.
На порядку денному стояли питання про роботу комунального підприємства “Джерело” і його фінансування.
Колишній директор І.Б. Синюк почала звітувати. На запитання депутата В.В. Кота назвати кількість працівників комунального підприємства “Джерело”, Ірина Борисівна кілька хвилин перегортала папери, щоб знайти ці цифри. Виявилося, що аж сім. На прохання назвати поіменно, директор довгенько думала. Та лише бухгалтера та касира їй вдалося згадати, а слюсарів виявилося два (одного згадала як звати – Сергій, іншого так і не назвала). І продавці кіоску, підпорядкованого цьому підприємству, мабуть, теж безіменні. За три з лишком місяця у неї так і не знайшлося часу познайомитись з підлеглими. Не почули присутні відповіді на запитання щодо заробітної плати і її розміру. Пояснити причини перебоїв з водою директор комунгоспу не змогла. Обговорюючи доповідь, депутати В.В. Кот, Ю.О. Степко, М.І. Трунько визнали роботу підприємства незадовільною.
Комунгосп навесні минулого року за рахунок райдержадміністрації придбав трактор “ЮМЗ-6”, який використовувався без всілякого обліку, лише останнім часом почали заповнювати шляхові листи. Наскільки відомо, трактор повинен був використовуватися для надання послуг населенню. Але директор сказала, що немає причепа. Депутат В.В. Кот доповнив, що причепи є, тільки треба було пошукати їх. Разом з тим, знайшли техніку зібрати і перевезти насіння соняшнику, яке виростило комунальне господарство на виділених йому сільрадою 10 гектарах.
Щомісяця директор витрачала 500 гривень на транспортні витрати (оренда автомобіля). Але, коли присутні почали запитували – як можна при заборгованості по заробітній платі, перебоях з водопостачанням, несправності водопроводів, брати з каси 500 гривень на бензин для власного автомобіля, відповіді не почули.
Окремої розмови потребує і збір грошей комунальним підприємством на газифікацію, оскільки довірливі сільчани почали здавати по 10 гривень на виготовлення проектної документації. Відповідь на це питання дав голова райради І.Б. Сікачин. У своєму виступі на сесії він зауважив, що найближчим часом не планується газифікація Степового.
Змістовним був виступ ветерана педагогічної праці, депутата сільради А.І. Шишової. Алла Іванівна не пошкодувала часу поїхати за правдою до районного центру. Знайшла потрібну інформацію і доповіла присутнім про штат і про заробітну плату СКП “Джерело”. Депутати обурювались, що посадові особи СКП “Джерело”, зокрема директор І.Б. Синюк і бухгалтер В.Л. Ольшевська невірно інформували про свою діяльність громаду села. Судіть самі, фонд заробітної плати за другий квартал 2006 року склав 8381 тисячу і заборгованість за цей період по зарплаті складає 2241 тисячу гривень. Яка ж робота виконувалась цим підприємством, крім збору грошей за водопостачання, вмикання і вимикання насосів? А на вулицях села – бур’яни, смітники.
Розповідаю з такими подробицями про СКП “Джерело”, щоб підтвердити необхідність постійного контролю за усіма комунальними підприємствами, довіряти їх керівництво компетентним фахівцям, порядним людям. У Степовому, як то, кажуть, заднім числом зробили висновки з помилки і вжили заходів для поліпшення роботи.
На теперішній час комунальне підприємство очолює М.С. Шепіда. Людина з інженерною освітою, з досвідом. З перших днів його роботи справи покращились. Зокрема зроблено ремонт водопроводів, з яких місяцями текла вода на поверхню, утворюючи штучні озера.
