Народження 27 березня – в Міжнародний день театру – вже стало якимсь пророцтвом для Лариси Болеславівни Борисенко, артистки театру Одеської музкомедії, яка понад 30 років віддала театральному мистецтву перевтілення. У її репертуарі ролі характерних героїнь відомих вистав: «Циганський барон», «Біла акація», «Тригрошове кохання», «Кентервільський привид», «Безіменна зірка», «Бал на честь короля», «Маріца» та інші.
«В молодості я мріяла про професію, яка б тривала і тривала без кінця».
– Я закохалася в Одеську музкомедію у 12 років, коли батько взяв квитки на виставу «Попелюшка». Постановка тривала понад 30 років. Ця вистава і підштовхнула мене до вибору своєї професії.
Із самого дитинства я хотіла подобатися. Мама шила нам з братом Сергієм (ми близнюки) красиві костюми на ранкові вистави, у яких ми завжди були першими. Мама у нас майстер на всі руки: і шила, і малювала. Тато на той час був «почесним металургом СРСР». Батьки мріяли, щоб ми освоїли цікаві для нас професії. Найбільше мама хотіла, щоб я займалася творчістю. Вона назвала мене Ларисою на честь гімнастки Лариси Латиніної, котру я почала наслідувати, спочатку я зайнялась спортивною гімнастикою. Можливо, тому надалі мені більше були до душі діяльні ролі (від спорту). Заняття гімнастикою, хореографією, а потім вступ до музичного училища відкривали в мені все більше можливостей. Але пошук «моєї» професії невпинно тривав у мені.
І коли я довідалася про набір чоловічих і жіночих голосів до Одеської музкомедії, в мені ніби щось “підстрибнуло”. Мене прослухали і сказали, що якщо я хочу працювати в театрі, доведеться залишити музучилище. Я ходила на репетиції, готувалася до вистави, приховуючи від батьків. І як про це сказати, ще не знала.
– Мамо, я йду на роботу, – нарешті наважилася я.
– Куди це? – поцікавилася мама.
Раніше вона пропонувала мені влаштуватися за сумісництвом до дитячого садка помічником музичного керівника.
– До театру, – гордо сказала я і зізналася в тому, що залишила музучилище.
Ось так у 17 років я потрапила до театру, розпочавши свою професійну діяльність, щоб підніматися до вершин творчості.
«Я не допускала, щоб моє особисте життя було яскравіше за творчість».
У театрі мені не раз говорили, що мені потрібно навчатися. Я й сама це знала. Але запитувати в когось з артистів про вуз було незручно, і я вирішила звернутися до відомого викладача Зінаїди Дьяконової. Вона готувала читців і знала, що потрібно для вступу до театрального. Мені порадили вступити в Ленінграді на драматичний курс. Але я хотіла на курс музкомедії, якого потрібно було чекати ще чотири роки. Тому я вступила до студії при Київському театрі оперети.
Театр став для мене всім. Я не допускала, щоб моє особисте життя було яскравіше за творчість, тому що творчості ми віддаємо все, що залишається від повсякденного життя. Як говорить народна артистка Євгенія Дембська: «У театрі я хочу грати все життя!»
Моєю дипломною роботою стала роль Міледі у виставі «Три мушкетери», яка вирішила мою долю, і я залишилася працювати у Київській опереті. У 1978 році відбувся мій дебют у виставі «Принцеса цирку», де я зіграла Марі Лятуш. І почався відлік вистав, прем'єр, постановок.
До Одеси я повернулася після Чорнобильської катастрофи. Батьки наполягли на переїзді. Це стало поворотною подією у моєму житті, тому що я вирішила повернутися до свого рідного міста.
Одеський театр розпочався з ролі Мірабелли у виставі «Циганський барон». Потім була Селія у виставі «Тригрошове кохання», яка стала моїм успіхом. Я знайшла для себе новий образ. Я грала у виставах «Роз-Марі», «Моя дружина брехуха», «Хелло, Доллі», «Золота павутина», «Кентервільський привид» та інші.
Сьогодні я знаю, що можу зіграти багато ролей. Але, незважаючи на свій професіоналізм, далі навчаюся і відкриваю для себе нові ролі в нових виставах.
Лариса Болеславівна Борисенко – акторка за покликанням, причому саме акторка музкомедії у якій драма сусідить з жартом, комедія не перестає смішити і дивувати. Чи то роль суворої Куку чи поважної княгині, Муришкіної чи Пильнової, скрізь Лариса Болеславівна знайде свій хід і покаже героїню по-новому. У цьому і є акторська творчість, якій присвячено все життя.
