НА МІСЦІ КУЧМИ, МОЖЛИВО, СИДИТЬ ОДИН З «ГЕРОЇВ» ПЛІВОК
Колишній майор УДО (управління державної охорони – спадкоємець 9-го управління КДБ Української РСР) Микола Мельниченко звинуватив Секретаріат Президента України у навмисному перешкоджанні розслідуванню обставин вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Приводом для звинувачення став зрив слідчого експерименту у кабінеті голови Секретаріату Віктора Балоги. У 1994 – 2004 роках у цьому кабінеті будинку № 11 по вулиці Банковій працював екс-президент України Леонід Кучма.
«На середу, на 10 годину, були запрошені експерти, поняті, статисти та інші особи. О 9.40 слідчий Генпрокуратури повідомив про скасування слідчої дії… Протягом декількох років я ініціюю проведення слідчої дії у колишньому кабінеті Президента Леоніда Кучми, і така дія нарешті планувалася як у травні, так і в червні цього року», – підкреслив Мельниченко.
На його думку, нинішній голова СП Віктор Балога, який перешкодив слідчим діям, цілеспрямовано працює на «зрив всього розслідування, оскільки хоче «відвернути удар» від Кучми, Литвина (Володимир Литвин – екс-спікер Верховної Ради, до цього голова Адміністрації Президента України – авт.) та інших осіб, які скоїли особливо тяжкі злочини проти людей і держави». На думку Мельниченка, причина, за якою В. Балога перешкоджає розслідуванню справи про вбивство журналіста Гонгадзе, полягає у тому, що той «теж є фігурантом записів, і це повинно стати предметом розслідування». «На жаль, – говориться у заяві Мельниченка, – Генеральна прокуратура, яка є незалежним органом, не має можливості здолати такого монстра, яким є Секретаріат Президента України».
Нагадаю: відтворити обставини у колишньому кабінеті Президента, зокрема переконатися, чи здатен захований під диваном Кучми цифровий диктофон здійснювати багатогодинні якісні аудіозаписи розмов екс-глави держави з підлеглими і відвідувачами, мав намір попередній голова Генеральної прокуратури України Святослав Піскун. Тоді слідчий експеримент зірвався через несподіване звільнення Піскуна Президентом Віктором Ющенком.
Про «плівки майора Мельниченка» заговорили наприкінці вересня 2000 року. «Прелюдією» до гучного скандалу, який фактично «зцементував» тодішню розрізнену українську опозицію, стало зникнення 16 вересня 2000 року журналіста інтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе. Основні події почали розгортатися після 28 вересня того ж року. Вийшовши на трибуну Верховної Ради, лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз повідомив про існування нелегально записаних розмов Глави держави; «громадянський вчинок», за словами Олександра Олександровича, зробив один з офіцерів елітної української спецслужби. Через деякий час з Мельниченком (якого зуміли переправити в одну з європейських країн) зустрілися депутати від опозиції Сергій Головатий і Віктор Шишкін; відеозапис їхньої розмови з офіцером-втікачем було продемонстровано прямо у сесійній залі ВР. У міру розшифрування записів «з-під президентського дивана» у пресу періодично «вкидалися» все нові і нові деталі правління другого Президента України...
Кілька експертів – як українських, так і російських – припускають: розмови, які нібито «знято з цифрового диктофона» опальним майором Мельниченком, насправді здійснювалися завдяки куди сучаснішій техніці, завчасно розміщеній у приміщеннях Адміністрації Президента України наприкінці 80-х років минулого сторіччя під час «планового ремонту». У комплексі, який займає нині Секретаріат В. Ющенка, розташовувався Центральний комітет Компартії Української РСР.
Відповідно до українських законів, плівки майора Мельниченка не вважаються «доказовими» для серйозних дій правоохоронних органів. Рада Європи із самого початку не сприймала їх серйозно.
Якийсь час роботу над розшифровкою міні-дисків, на яких нібито відбито голос Леоніда Даниловича, фінансував відомий Борис Березовський – один з найбагатших людей сучасної Росії, який нині найбільше заклопотаний «скочуванням Батьківщини до авторитаризму». Соратник Березовського Олександр Литвиненко (екс-підполковник ФСБ Росії, який емігрував, як і його патрон, до Великої Британії) неодноразово зустрічався з Мельниченком. Той нібито розповів, хто і з якою метою організував несанкціонований запис у кабінеті Кучми. Литвиненко разом з американським істориком Юрієм Фельштинським і головою Фонду громадянських свобод Алексом Гольдфарбом запрошувався Генеральною прокуратурою України до Києва для дачі офіційних свідчень у «справі Гонгадзе» і навіть одержав українську візу. В останній момент українська сторона – з метою забезпечення особистої безпеки екс-офіцера ФСБ – запропонувала Литвиненку інший варіант: до нього в Лондон вилетять голова парламентської комісії з розслідування обставин викрадення і загибелі Георгія Гонгадзе та слідчий ГП; допит відбудеться на території посольства України у Великій Британії.
На жаль, отруєний у листопаді 2006 року радіоактивним полонієм, підполковник Литвиненко назавжди забрав відому йому «таємницю плівок Мельниченка» у могилу на Хайгетському кладовищі Лондона.
…Тим часом у Секретаріаті Президента України спробували роз'яснити причину зриву слідчого експерименту. Виявляється, вся справа ...у переставлених меблях. На місці злощасного дивана, під яким нібито містився цифровий диктофон Мельниченка, у даний час стоїть робочий стіл голови СП. З мудрованою апаратурою спецзв'язку. Щоб розмонтувати її і знову змонтувати будуть потрібні як мінімум 5 годин. Проте Віктор Балога погодився на вищевикладені маніпуляції, – «заради чистоти експерименту». Відтворення дій Мельниченка (багато хто з колег майора вважають їх «злочинними» і навіть «зрадою Батьківщині») у знайомому йому до болю кабінеті на Банковій обіцяють здійснити на початку наступного тижня. Відкладати слідчу дію напередодні старту позачергової передвиборної кампанії – небажано.
