НА МІСЦІ РАДЯНСЬКОГО ТАНКА ОБЛАШТУЮТЬ ДИТЯЧИЙ МАЙДАНЧИК
17 років тому, 1 серпня 1990 року це шахтарське місто з 100-тисячним населенням уславилося на весь СРСР. За рішенням тодішнього складу міськради при всьому чесному народі, у присутності телеоператорів ЦТ і УТ, величезний кран з другої спроби зумів відокремити гранітного В. І. Леніна від капітального постаменту. Потім, ніби знущаючись над поваленим символом, протягнув фігуру по вільній ділянці центральної площі – під шалене ревіння і бурхливі оплески присутніх «національно заклопотаних» обивателів.
Червоноград став першим українським містом, яке осмілилося оголосити війну радянській символіці. Хтось пояснював зухвалий крок депутатів ініціативою недавно обраного голови Львівської облради В'ячеслава Чорновола, хтось пов'язував «НП районного масштабу» зі Степаном Хмарою, обраним до Верховної Ради УРСР червоноградськими мешканцями. «Хвиля», що покотилася по вже незалежній державі від центру Львівсько-Волинського вугільного басейну, «накрила» і місто-герой Одесу.
…До серпня 2007-го у Червонограді залишився... один-єдиний пам'ятник тієї епохи: «Вічний вогонь», – меморіал на честь радянських воїнів, які визволили цей типово пролетарський куточок Львівщини від німецько-фашистських загарбників. Передостанній з пам'ятників – танк часів Великої Вітчизняної війни, на якому, гадають, в'їжджали до Червонограда доблесні герої-розвідники – цими днями оголошено «поза законом». Міська влада ухвалила знести його «через ветхість», а на місці бойової машини розбити сквер з дитячим майданчиком.
Щоб попередити можливі пересуди щодо останків радянських воїнів, похованих в районі обеліска, заступник міського голови Червонограда Орест Орловський заявив: мовляв, ми все ретельно перевірили, ніяких поховань під обеліском немає і не було, одні лише номери частин, які визволяли Червоноград.
Доки текст постанови міськради проходив «передсесійну підготовку», влада Червонограда вела переговори з місцевою радою ветеранів Радянської Армії. У підсумку дійшли згоди, яка влаштовує обидві сторони: написи з номерами військових частин, що відзначилися у 1944 році, викарбують на нових гранітних плитах, після чого ті установлять на території, яка прилягає до меморіалу «Вічний вогонь». Проект вже погоджено з головним архітектором Червонограда, на його здійснення міська скарбниця виділить $9 800.
У цей самий час подали голос нечисленні комуністи Львівської області. Вони нагадали: Закон України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років» ніхто начебто не скасовував. Та й Президент Віктор Ющенко під час кожної із зустрічей з ветеранами війни нагадує про його, Закону, неухильне виконання.
Глава держави, який проводить у ці дні відпустку в сусідній Івано-Франківській області, мабуть сповіщений про рішення червоноградської влади, – проте не розпочав ніяких «різких» кроків. Танк Т-34, що височів на постаменті у центрі «шахтарської столиці» Львівщини, можна було б без особливих труднощів замінити на інший, подібний. Та й Харківський завод ім. Малишева, який спеціалізується на випуску бронетехніки, із задоволенням взявся б за виготовлення одного екземпляра легендарної машини, яка наводила моторошний страх на прийшлих гітлерівських «визволителів».
– Влада, яка допустила таке святотатство, нічого, крім ганьби, не заслуговує! – заявив «ОВ» перший секретар Львівського обкому Компартії України Олександр Калинюк. – У нашій країні складається ситуація, коли історію хочуть переписати на догоду одній силі…
… Чи стане Червоноград місцем «старту» нової війни з радянськими пам'ятниками? У 1990-му це йому вже, як ми пам'ятаємо, вдалося. Шахтарям, щоправда, від того знесення ні під землею, ні на поверхні краще жити не стало.
