ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ.
Пам’ятаєте, коли герой відомого радянського фільму Іван Васильович Бунша за іронією долі «змінив професію» і тимчасово посів царський трон, до нього прибула делегація шведів з територіальними претензіями на «Кемську волость». «Та забирайте, господи!..» – навіть не розглядаючи питання, махнув рукою добродушний Бунша. Тут навіть спритний шахрай Милославський обурився: «Що ж ти, собако, державні землі розбазарюєш?!»
У 1997 році поблизу прикордонного міста Рені відбулася зустріч Прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенка і Прем’єр-міністра Молдови Іона Чубука. Тут, стоячи на високому березі Дунаю, оглядаючи місцевість, високопосадовці вели переговори про передачу Республіці Молдова частини українського берега Дунаю.
Мешканці Ізмаїла і Рені обурилися. Тим більше, що Молдова не приховувала своїх намірів побудувати на березі річки нафтотермінал. Однак населення українських портових міст заспокоїли: в обмін на 400 метрів берега Молдова віддасть Україні ділянку автотраси довжиною 7,7 кілометра під Паланкою, яка з’єднує південне крило Одещини з обласним центром.
Але не так сталося, як гадалося! Мешканці Паланки навідріз відмовилися віддавати свої землі. Було створено громадський комітет “Паланка”, який влаштовував акції протесту, вимагаючи від свого Президента накласти вето на рішення парламенту про ратифікацію договору щодо нового кордону з Україною.
У лютому 2002 року міністр транспорту Молдови Анатолій Купцов вручив міністру транспорту України Валерію Пустовойтенку Акт передачі у власність України автомобільної дороги Одеса – Рені у районі населеного пункту Паланка. Однак там і сьогодні стоять митні і прикордонні пости.
Молдовська сторона не виконала взятих зобов’язань. Україна не просто віддала свою землю – відкрила доступ сусідам до моря, натомість не отримавши нічого. Крім економічних і екологічних проблем.
***
Отже, наші добрі сусіди, не втрачаючи часу, за допомогою іноземних інвестицій спорудили на подарованій ділянці берега Дунаю нафтотермінал. При нинішній проектній потужності він здатний приймати приблизно 2 мільйони тонн нафтопродуктів на рік. Однак Молдова не має наміру на цьому зупинятися: у Джурджулештах провадиться спорудження вантажного і пасажирського терміналів, які повинні бути введені в експлуатацію у 2008 році.
Звісно, цей проект у південному регіоні Молдови не може обійтися без розвиненої інфраструктури, і 24 травня п. р. розпочалося будівництво залізниці Кагул – Джурджулешти. Її протяжність – приблизно 50 км, вартість проекту – 68 мільйонів долларів. Нову залізничну вітку планується здати в експлуатацію до кінця 2008 року.
Міністр транспорту і шляхового господарства Молдови Василь Урсу в інтерв’ю журналу “Порти України” (№ 5, 2007 р.) так озвучив наміри своєї країни у справі розвитку шляхів сполучення: “Залізниця Кагул – Джурджулешти зв’яже наш порт з усією системою залізниці Молдови. Це дасть можливість доставляти вантажі з порту у всі точки Молдови і навпаки… Нашими планами передбачено також будівництво автомагістралі від найпівнічнішої точки Молдови на кордоні з Україною до порту у Джурджулештах… Ми у минулому році розпочали реконструкцію шляхів, інвестували з цією метою приблизно 5 мільйонів євро. У нинішньому році наші інвестиції зростуть у 15 разів. Ми підписали контракти з Європейським інвестиційним банком, Європейським банком реконструкції та розвитку і Всесвітнім банком. Кожен з них надасть нам кредити по 30 мільйонів євро…”.
Отже, для розвитку транспортної інфраструктури у Молдови є і бажання, і воля, і інвестиції. Браво!
А що ж українське Придунав’я? Як наші державні мужі формують економіку цього стратегічно важливого регіону?
Так, задекларували намір щодо будівництва автобану Одеса – Рені. 1 серпня цього року Кабінет Міністрів оголосив необхідність побудувати залізничну вітку Ізмаїл – Рені і доручив відповідним відомствам до 2009 року розробити пропозиції… Будівництва автобану не уникнути – це вже об’єктивна необхідність, а що стосується залізниці, яку доведеться прокладати по геодезично складній місцевості… Ніхто навіть не сумнівається, що після парламентських виборів черговий міністр транспорту заховає це розв’язання під сукно – за останні п’ять років так було вже тричі!
Сценарій подальших подій “моделює” начальник відділу маркетингу і договірної роботи управління Ренійського морського порту Юрій Пищало:
– Як бачимо, сьогодні Молдова розширює економічний профіль свого порту у Джурджулештах. Якщо раніше йому відводилася роль лише перевалювальної бази для імпорту нафтопродуктів, то сьогодні відбувається його розвиток як повноцінного багатофункціонального порту, здатного переробляти основну номенклатуру вантажів, традиційних на Дунаї. Звідси випливає, що у недалекому майбутньому Джурджулешти складуть досить серйозну конкуренцію українським дунайським портам, і, перш за все, Ренійському. Будівництво Молдовою залізниці Кагул – Джурджулешти у цьому контексті – послідовний і виправданий крок, спрямований на випередження аналогічних амбіцій України, виражених у “напівживому” (на жаль) проекті залізничної вітки Ізмаїл – Рені. Відкриття нової молдовської магістралі настільки підсилить транспортні позиції наших сусідів на нижньому Дунаї, що це може змінити існуючі нині алгоритми логістики і транспортні схеми. Зокрема, значна частка транзитних вантажопотоків переорієнтовується на користь Молдови. Тобто – на шкоду Україні. А першим відчує на собі удар порт Рені. Насамперед наш порт втратить експортні молдовські вантажі, які він сьогодні переробляє – зерно у річному обсязі 300 тисяч тонн і продукцію Рибницького металургійного комбінату в обсязі до 30 тисяч тонн. Левову частку вантажів може втратити і Ренійський залізничний вузол – до 5 мільйонів тонн залізнорудної сировини (його основними постачальниками є українські гірничозбагачувальні комбінати), яка надходить на металургійний комбінат у Галаці (Румунія). Одним словом, після відкриття залізничного сполучення з Джурджулештами будь-який потяг зможе напряму, обминаючи зайві транзитні ділянки, проїхати Молдову від її північних кордонів до південних – від Буковини до Дунаю. Зрозуміло, чим це обернеться? Нічим іншим, як падінням транзитного потенціалу українського Придунав’я.
***
Але реальна загроза економіці українського Придунав’я – це ще не все. Над краєм навис дамоклів меч екологічних проблем.
Юрій Єхануров, будучи Прем’єр-міністром України, доручив провести експертну оцінку можливого впливу Джурджулештського нафтопроводу на навколишнє середовище Придунав’я. Щоб Україні не докоряли в упередженості, здійснення такої експертизи замовили компанії Lamor Corporation Ab (Фінляндія).
І ось – експертний висновок від 3 травня 2006 року. Процитуємо: “На вигині річки Дунай за швидкості течії 4,2 м/сек. вздовж 600 м території порту Джурджулешти і поблизу фарватера, організувати ефективні заходи з локалізації і ліквідації розливу нафти та нафтопродуктів з використанням бонових загород ПРАКТИЧНО НЕМОЖЛИВО (виділено ред.), використання сорбційних бонів не реально. Протягом декількох хвилин нафтопродукти, що пролилися у порту Джурджулешти, можуть опинитися на ділянці річки вздовж берега України, а з урахуванням вигину українського берега можуть бути викинуті на мілину цього берега” (тобто саме там, де розташоване місто Рені – прим. авт.).
Наведемо декілька цитат з довідки Мінтрансу України: “Причальні споруди терміналу розташовані на вузькому відрізку судноплавного фарватера, між островом і лівим берегом річки. Ділянка берега, де споруджується Джурджулештський порт, розмивається, а острів нарощується у бік фарватера. Виконання берегозміцнювальних робіт призведе до ще більш небезпечного звуження фарватера і прискоренню течії, що, насамперед, потягне за собою подальше ускладнення умов навігації у цьому районі… Це буде сприяти виникненню аварійних ситуацій”.
Тим часом з Дунаю п’є воду Ізмаїл. Водозабір робиться у Кілії – для постачання питною водою Кілійського і Татарбунарського районів. Крім цього, дунайська вода живить цілий комплекс великих прісноводних озер – Кагул, Кугурлуй, Ялпуг, Катлабух, Китай, на берегах яких розташовано 27 сіл. Населення використовує воду для зрошення полів і городів, у заплавах випасає худобу. У самих водоймищах підприємства провадять промисловий вилов риби. У дельті Дунаю розташований унікальний біосферний заповідник…
У Болградському, Ренійському, Ізмаїльському та Кілійському районах все частіше і гучніше звучать голоси громадськості, яка має намір захищати майбутнє своїх міст і сіл. Мешканці України нагадують про статтю 73 Конституції, згідно з якою всі територіальні питання вирішуються виключно через Всеукраїнський референдум, і вважають домовленість 1997 року на рівні Прем’єр-міністрів – неправомірною. Ніхто не давав чиновникам права розбазарювати державні землі.
***
Замість післямови.
8 серпня поточного року Молдова провела перші випробування перевалювання нафтопродуктів у Джурджулештському порту. Заповнений водою танкер (вода імітувала вантаж) пришвартувався до причальної лінії і здійснив перекачування у берегові місткості.
Прем’єр-міністр Молдови Василь Тарлєв назвав цю подію “однією з найголовніших для Молдови за останній час, оскільки тестування підтвердило, що молдовський порт готовий до прийняття дизельного палива і бензину”.
Пан Тарлєв, очевидно, не підозрював, що українські прикордонники спостерігали за випробуваннями, що відбувалися. І у біноклі було добре видно, що у процесі “репетиції” виникла нештатна ситуація: шланг, що з’єднував танкер з причальними спорудами, зірвався, і “навчальний” вантаж став витікати.
8 серпня це була вода – завтра це буде нафта.
