Нещодавно газета «Одеські вісті» розповідала про введення у дію молдовського нафтотерміналу біля села Джурджулешть. Нагадаємо суть проблеми. Об’єкт побудовано на ділянці берега Дунаю, який було передано Україною сусідній державі в обмін на відрізок дороги під Паланкою. Свої зобов’язання Республіка Молдова не виконала – обіцяне ми не отримали.
Незалежні експерти прийшли до висновку: нафтотермінал, побудований на завороті річки, ускладнює навігацію на Дунаї і загрожує навколишньому середовищу. Крім того, молдовський порт, який найближчим часом буде забезпечено окремою залізничною віткою, складе конкуренцію українським транспортним підприємствам.
У наявності – очевидна шкода національним інтересам України. Тому УНІАН (Українське незалежне інформаційне агентство новин) звернулося за коментарями до безпосереднього учасника переговорного процесу, екс-прем’єр-міністра Валерія ПУСТОВОЙТЕНКА.
– Валерію Павловичу, в якому році, за якого Прем’єра була віддана земля України в районі Придунав’я і чи були альтернативні рішення?
– Це було не при мені. Ми не підписали договір у 1997 році. Але ми літали з Прем’єр-міністром до цього краю. Молдовський прем’єр пообіцяв віддати нам шматок дороги в обмін на частину дунайського берега. Наші сусіди тоді хотіли побудувати порт. А ми пропонували їм використати вже існуючий український порт у Рені, щоб вони стали співзасновниками, ми також пропонували віддати їм частину порту у довгострокову оренду. Але вони категорично відмовилися і вирішили будувати порт на своїй території. Це їм успішно вдається.
Після мене змінилося сім прем’єрів, і ніхто не зайнявся серйозно питанням виконання домовленостей Молдови. Адже йде боротьба за владу. Хто думає про господарство країни?.. Денонсувати договір з Молдовою неможливо, а ось примусити її виконати свої зобов’язання можна. У нас є безліч важелів. Ми постачаємо туди вугілля та електроенергію. Стратегічних товарів та відчутних для економіки Молдови товарів, які йдуть через нас – повно. Прикрийте на два дні кордон, і все пропаде. Була б політична воля, а ми усе граємося. Хто нам що доброго подарував: завод, фабрику?.. Дулю. Ми нічого не маємо, ми тільки віддаємо. То Казахстану, то Росії, то тепер ось Молдові…
УНІАН зробило офіційний запит до Міністерства закордонних справ з проханням прокоментувати ситуацію і розповісти, що зроблено зовнішньополітичним відомством та його керівництвом для того, щоб примусити Молдову виконати свої зобов’язання. Ось відповідь МЗС (з деякими скороченнями), підписана представником відомства Андрієм Дещицею.
“За результатами українсько-молдовських переговорів з питань кордону, а також роботи Спільної українсько-молдовської комісії з делімітації кордону у період 1995 – 1999 років, мало місце уточнення та встановлення лінії проходження міждержавного кордону між Україною і Республікою Молдова на основі взаємних поступок та компромісів на проблемних його ділянках, де позиції сторін відрізнялися. Зокрема, це стосується і лінії делімітації кордону в районі молдовських населених пунктів Джурджулешть і Паланка.
Свої зобов’язання Україна виконала повністю.
Зобов’язання ж молдовської сторони щодо передачі у власність України ділянки автомобільної дороги Одеса – Рені (7,8 км) і земельної ділянки, по якій вона проходить, у повному обсязі не виконані, незважаючи на підписаний 18.08.1999 р. Додатковий протокол до Договору між Україною та РМ. У 2002 році Актом, затвердженим Міністром транспорту та зв’язку Республіки Молдова і Головою корпорації „Укравтодор”, у власність Україні передано лише ділянку автомобільної дороги Одеса – Рені. Передача землі під дорогою не відбулася, у зв’язку з посиланням молдовської сторони на відсутність у неї необхідних повноважень.
Незважаючи на неодноразові звернення України впродовж 5 років, активні дипломатичні зусилля, а також зафіксоване у Протоколі 12-го засідання Міжурядової українсько-молдовської змішаної комісії з питань торговельно-економічного співробітництва (29 травня 2006 р., м. Київ) зобов’язання молдовської сторони в місячний термін визначити компетентний орган, відповідальний за передачу землі під ділянкою автомобільної дороги Одеса – Рені, питання залишається невирішеним.
Щодо можливих наслідків будівництва порту Джурджулешть та залізничної вітки Джурджулешть – Кагул для портів українського Придунав’я, то маємо зазначити наступне.
У 1997 році Республіка Молдова розпочала будівництво транспортно-енергетичного комплексу на березі р. Дунай у районі н.п. Джурджулешть, у безпосередній близькості від українсько-молдовського державного кордону. 26 жовтня 2006 р. завершено будівництво першого об’єкта комплексу – нафтоналивного терміналу, на початку серпня ц.р. було проведено його тестування. Планується, що також будуть побудовані вантажопасажирський термінал і нафтопереробний завод.
При цьому серйозне занепокоєння викликають питання забезпечення безпеки судноплавства в районі порту Джурджулешть та екологічні аспекти його функціонування в транскордонному контексті. Судна, що будуть перебувати під вантажними операціями, можуть спричинити до створення аварійної ситуації з суднами, які проходитимуть вузькістю.
Окрім цього, безпека судноплавства у цій частині р. Дунай повинна забезпечуватися і договірно-правовим розподілом зон відповідальності прибережних держав. У цьому контексті молдовська сторона не має достатніх підстав для одностороннього встановлення координат південної межі акваторії порту Джурджулешть, яка прилягає до українських прикордонних вод. Зазначені та ціла низка інших фактів дають реальні підстави говорити про невиконання Республікою Молдова міжнародно-правових зобов’язань в сфері здійснення судноплавства по Дунаю та безпеки навігації на Дунаї. Односторонні дії молдовської сторони здійснювались без врахування позиції України.
МЗС України разом з Міністерством транспорту та зв’язку і Міністерством охорони навколишнього природного середовища України неодноразово звертали увагу молдовської сторони, у т.ч. шляхом направлення відповідних нот, до неврегульованості питань, пов’язаних із забезпеченням безпеки судноплавства в районі порту Джурджулешть та аспектів, пов’язаних із захистом навколишнього природного середовища. Ці питання регулярно порушуються українською стороною в рамках відповідних міжнародних організацій і на двосторонньому рівні.
Слід зазначити, що транспортно-енергетичний комплекс Джурджулешть розташований на суверенній території Республіки Молдова. Також не можна вести мову про катастрофічні економічні наслідки його функціонування для України. Україна має розвинену та розгалужену транспортну інфраструктуру, мережу морських портів та значний досвід у транспортній сфері. Порт Джурджулешть істотно не вплине на обсяги перевалки вантажів через українські порти Рені і Ізмаїл, що обумовлено різноплановою номенклатурою та видами вантажів, а також напрямами їх руху. З метою посилення конкурентноздатності порту Рені Україна розглядає доцільність будівництва залізничної лінії Ізмаїл-Рені”.
