Видавництво «Астропринт» тільки-но видало книжку «Под сенью Рахманиновской музы». Її авторка – Світлана Малиш, музикознавець, педагог Одеського училища мистецтва та культури ім. К.Ф. Данькевича, лауреат муніципальної премії ім. К.Г. Паустовського.
Чимало у нашому місті різних товариств, клубів за інтересами. Але навряд чи хоч одне з них має таку багату історію, як Товариство шанувальників музики ім. С.В. Рахманінова. Йому – понад півстоліття! Перші слухачі постаріли, деяких вже немає, але їм на зміну приходять нові. Світлана Олександрівна почала відвідувати товариство ще студенткою консерваторії, а тепер керує ним – вже понад десяти років. Вона відома в місті своїми лекціями про музику та музикантів. І пише про них. Хоча і говорить, що писати їй важче, аніж викладати думки у спілкуванні із аудиторією, але це явно – скромність. У неї є дар писати про музику не казенно, простою мовою, емоційно. Така перша її книжка – "Наедине с музыкой", результат багаторічної роботи та довгих роздумів про долі мистецтва і його творців. Така друга книжка, що вийшла минулого року. Вона присвячена життю та творчості одного із найскладніших і до кінця не зрозумілих композиторів XІХ сторіччя. Називається вона "Постигая Рихарда Вагнера".
Книжка "Под сенью Рахманиновской музы" складалася у Світлани Олександрівни рік за роком – з архіву засновників товариства, власних заміток, афіш та програмок, бесід зі слухачами. Людина зі сторони ніколи не змогла б із такими подробицями викласти факти та своє ставлення до них. Завдяки цій книжці ми ніби присутні на чарівливій розповіді про того або іншого композитора, самі слухаємо музичні твори. І відчуваємо ті ж почуття, якими перейнята оповідь.
Історія товариства підтверджує відому думку: справа завжди розпочинається із особистості, здатної поєднати людей. Викладач технологічного інституту, справжній інтелігент Віктор Никанорович Браєцький, який безмежно любить музику, не міг насолоджуватися нею на самоті. До його кімнати на Пироговській, 3 почали приходити і студенти, і завсідники філармонічних концертів. Кожну зустріч Браєцький розпочинав із програвання рахманіновського "Музичного моменту № 6". Він став музичним символом товариства. І назву воно одержало на честь улюбленого композитора керівника, якому довелось чути самого Рахманінова. Віктор Никанорович вмів розкрити секрети краси музичного твору. До кожного заняття він підбирав вірші, літературні мініатюри. На зборах панувала атмосфера просвітленості. Після смерті засновника товариства його шляхетну справу підхопила дружина, Марія Федорівна Басанкіна, а коли не стало і її, збори почала проводити Людмила Георгіївна Атанас – хімік за освітою, але вона глибоко знала і любила музику. На жаль, у 1995 році пішла з життя й вона. Тоді "естафетну паличку" підхопила Світлана Олександрівна Малиш. Чи це не приклад справжнього подвижництва?
Діяльність цього музично-просвітницького товариства яскраво показує, як багато у нас у місті шанувальників і поціновувачів музики, і як мистецтво може поєднувати людей різного віку, професій. Число бажаючих відвідувати збори рік у рік зростало, квартири вже не вміщували їх. Місцем зустрічей стала затишна читальна зала в історико-краєзнавчому музеї, а потім і Будинку-музеї ім. М.К. Рериха. Тут сотні людей пройшли й проходять справжній гуманітарний університет, тому що музика втягує до своєї орбіти літературу, живопис, архітектуру, психологію, історію. Заняття присвячуються ювілеям композиторів і поетів, датам прем'єр видатних творів, легендарним виконавцям, лауреатам міжнародних музичних конкурсів. Усі теми викликають непідробний інтерес слухачів.
Ось так, двічі на місяць автор книжки "Под сенью Рахманиновской музы" провадить розгорнуті лекції, щедро ілюстровані музикою та відеорядом. Результат величезної просвітницької роботи декількох ентузіастів – понад півтори тисячі зборів! І як добре, що це лише проміжковий результат. Тому що безкрає море музики вабить і завжди буде вабити людей. Такий висновок робить на підставі свого досвіду Світлана Олександрівна Малиш.
