Так назвала свою виставку, яка відкрилася у арт-кофейні «Сальєрі», Наталя Лоза.
– Для мене це досить незвичайний проект, – відзначила художниця. – Незвичайність його у тому, що картини демонструються не у спеціально пристосованому для цього інтер’єрі – музеї або галереї, а в такому, більш наближеному до побутового, інтер’єрі, у такому затишному і гарному кафе «Сальєрі» в центрі Одеси. Тут виставлено 23 великі роботи і кілька маленьких, у цілому понад 30.
Наталя Лоза у 1984 році закінчила Одеське театрально-художнє училище, у 1992 – художньо-графічний факультет Південноукраїнського педагогічного університету, де тепер працює викладачем живопису. Член Національної спілки художників України, вона бере активну участь у виставках в нашій країні та за кордоном.
Донька відомого художника Адольфа Івановича Лози, Наталя протягом 20 років шукала власний шлях у живопису, індивідуальний почерк, який продовжує традиції одеської школи, і це їй, безперечно, вдалося. Усі її роботи сповнені теплотою, занурюють нас в атмосферу приморських пейзажів, міських вуличок, чудових натюрмортів і, звичайно ж, квітів. Вона вміє майстерно поєднувати, здавалося б, на перший погляд, те, що не поєднується... Не можу не сказати про «Бузок»: коли я підійшла до картини, мені здалося, що я вдихаю аромат цього букету.
В усіх роботах Наталі Лози вловлюються відблиски сонця, пробудження природи. Їй близький міський пейзаж, а будинки настільки реалістичні, що створюється враження, начебто тобі це усе знайоме...
В неї своє бачення Одеси, свій почерк, який неможливо ні з чиїм переплутати. Її незвичайна працездатність і бажання творити привернули до себе увагу: картини художниці люблять та із задоволенням купують. На відкритті виставки друзі, колеги дуже тепло відгукувалися про її творчість. А ось як говорить про неї сама Наталя Адольфівна Лоза:
– Я несу свої картини у світ, а далі вони самі знаходять свою долю. Знаєте, як собаки: когось продали, когось подарували, головне, щоб руки були хорошими. Концепція цієї виставки: вона весняна і сонячна, повинна налаштовувати на позитивні емоції, позитивне сприйняття світла і світу. Це моє життєве кредо і такі картини я і намагаюся створювати.
