Останній випуск Театрального класу Ольги Сергіївни Кашневої стартував у велике життя
В одеській середній школі № 37 ось вже 29 років, завдяки таланту і ентузіазму викладача французької мови і естетики Ольги Сергіївни Кашневої, існує Театральний клас. Вступають сюди за конкурсом після дев'ятого класу. За майже тридцятирічну історію клас подарував театральним сценам багатьох країн світу талановитих акторів і режисерів, виховав майбутніх кінознавців, театрознавців, режисерів, продюсерів. Коли Ольга Сергіївна починає розповідати про творчі та життєві досягнення своїх учнів, її можна слухати нескінченно. Адже в кожного з них вона вклала частку свого серця, захопила своєю любов'ю до поезії та театру, прищепила смак до краси людських відносин. Крім уроків і класних годин, у неї з учнями були постійні походи у театр, на виставки, на концерти, творчі зустрічі з людьми мистецтва. Разом з Ольгою Сергіївною діти готували всі шкільні свята. Вона писала сценарії та віршовані привітання, репетирувала з ними концертні номери. Але основам акторської майстерності, пластики, сценічної мови із дітьми завжди займалися професіонали.
За роки існування театрального класу викладачами тут побували заслужений діяч мистецтв Росії К.С. Чернядєв, заслужені артисти України А.І. Антонюк, В.М. Бассель, Г.Б. Скарга, професор А.П. Овчиннікова і багато інших відомих в Одесі педагогів і режисерів. Останні три роки акторською майстерністю із дітьми займається народний артист України І.М. Равицький. Робота з Театральним класом для головного режисера Українського академічного музично-драматичного театру ім. В. Василька – перша проба в педагогіці. Сьогодні можна стверджувати, що і у цій якості Ігор Миколайович відбувся. Свідчення тому – перші місця на міських і обласних конкурсах, хвалебні глядацькі відгуки про виступи дітей, велика кількість випускників класу, які вступають навчатися у творчі вузи (з останнього випуску таких дітей – 17). На іспит цього року Ігор Миколайович підготував з учнями сценічну композицію по п'єсі М. Рощина «Валентин і Валентина».
Удача тут – і вибір п'єси, і знайдене режисерське рішення. Історія юних закоханих, яких розлучають «навчені» життям батьки, – це правдивий урок життя, де матеріальний і соціальний стан багато в чому визначають перспективи майбутньої родини. Але справжнє тяжіння душ і живі почуття можуть раптом стати важливішими за всі життєві істини. Режисер не робить із п'єси повчання. Вийшов спільний диспут про життя і любов, що залишає в душах акторів-початківців і глядачів добрі сліди. Так створюється скромний, що не претендує на гучний успіх, але найсправжнісінький досвід театру. Театру, що вміє говорити зі своїм глядачем про найголовніше. Адже, погодьтеся, що може бути важливіше в нашому житті, аніж віра в справжність Кохання?
Прощаючись із Театральним класом Ольги Сергіївни Кашневої, яка вирішила закінчити свою роботу в школі, хочеться передати їй низький уклін і безмежну вдячність від усіх вихованців, яким вона відкрила світ мистецтва, світ краси і любові. Адже всі вони, незалежно від обраного життєвого шляху, несуть у душі запалений нею вогонь і запалюють інші серця.
