Впродовж одного календарного тижня МЗС України втрапляє вже в другу скандальну історію. Першою була некрасива метушня після засідання Ради національної безпеки і оборони: вітчизняним дипломатам, акредитованим в 31 державі, за підписом глави МЗС Володимира Огризка розіслали циркуляр «Про розгляд РНБО питання енергетичної безпеки України». Документ із позначкою «Надтерміново!» пропонував шановним амбасадорам негайно ознайомити вищих керівників держав-партнерів України з набором різких фраз «антитимошенківського» змісту.

У вівторок амбасадора Росії Віктора Черномирдіна покликали до білдінгу на Михайлівській площі, де глава МЗС Володимир Огризко попередив 70-річного колегу: мовляв, надто багато стали останнім часом говорити «поганого» на адресу керівників країни перебування. Якщо не «зробите висновків», вишлемо вас із Києва як «небажану персону»...

І підлеглі Володимира Станіславовича, і численний загін українських дипломатичних кореспондентів спочатку губилися в здогадах: і що ж це таке бовкнув «любитель витонченої російської словесності», щоб умить перетворитися на персону нон ґрата? Посол Росії, частий і бажаний гість світських заходів, ніколи не дозволяв собі випадів на адресу кого-небудь із вищого керівництва України. Будь-яка з більш-менш відомих загальноросійських газет щорічно (іноді й частіше) публікує великі інтерв'ю зі спеціальним посланником Президента Росії в Україні; у них пан Посол відгукується про Київ і про решту України винятково з любов'ю, не шкодуючи захоплених епітетів на адресу працьовитих «маленьких українців».

Проаналізувавши всі можливі варіанти «проколу», колеги в підсумку зупинилися на інтерв'ю В. Черномирдіна, що з’явились в одному московському виданні півтора тижні тому. Матеріал супроводжується редакційною ремаркою: «…Посол Росії в Україні приїхав у московську редакцію «…» (назва ЗМІ –авт.), щоб розповісти про відносини двох країн». Зазвичай такий прийом застосовується, коли «базова» редакція бажає «уберегти від удару» свого власного кореспондента в Україні. Багаторічний власкор видання, що наразі оскандалилося, відома постійними брутальними висловами на адресу Віктора Ющенка під час будь-якої організованої для російських ЗМІ «вузької» прес-конференції. Перед кожним черговим «публічним рандеву» Ющенка з нами дівчина із президентської прес-служби переконливо просить: проявляйте повагу до Президента, не зазіхайте на його людську гідність й т.п. Відповідно, кожну публікацію зазначеного ЗМІ в прес-службі глави президентського Секретаріату читають «за допомогою лупи», «ліворуч – праворуч» і «знизу – вгору», намагаючись виловити чергових «бліх», щоб доповісти босові: «Росія знову нас привселюдно принижує!..»

У тексті інтерв'ю Посла РФ, що надруковане 11 лютого, спірних фрагментів хоч відбавляй.

«…– Може, з Ющенком ще якось поладнаємо?

– Знаєш, він же не з неба звалився. Зовні начебто нормальний мужик. Він такого складу – малює, черепки збирає. Він може навколо якогось пенька години три ходити, розглядати його, фантазувати. Удома він там такого поназбирав – млина, жорна... Вітряних млинів у Києві понаставив... І ця людина раптом виявила себе от таким. Ніяк на нього не схоже. Ну ніяк, от убийте мене, не здатний він на таке. Однак він робить. Хтось допомагає.

– Хто ж?

– Я сказав би, але не знаю. Може, хтось поруч, може, хтось подалі. Але хтось же!»

« – А чого це Ющенко наїхав на Тимошенко за договір по газу?

– Так, собачаться між собою, криють один одного... У відкриту, по телебаченню! От, будь ласка, – вона ж підписала потрібне для України, а він зараз чіпляється: де гроші, Зін?»

« – Слухай, із цим українським керівництвом домовитися не можна. Прийдуть інші люди – подивимося... Цього року, у червні, починається виборча кампанія – президентська. А вибори, швидше за все, пройдуть 17 січня 2010 року.

– Можуть прийти ті, з якими домовитися можна?

– Обов'язково тверезі прийдуть, нормальні.

– І американці дозволять?

– При чому тут американці?

– Янукович – це та людина, що нам потрібна?

– Важко сказати. З ним можна говорити. Але довіряти нікому не можна».

…Чи траплялися у минулому випадки оголошення «нон грата» послів бодай однієї великої держави?

Так, траплялися. У 1952 році тодішній американський амбасадор Джордж Кеннан, перебуваючи на службі у Москві, порівняв умови життя в СРСР із німецьким концтабором. Ображений Й.В. Сталін наказав «знахабнілому янкі» негайно полишити терени «Союза нерушимых».

Торік ексцентричні правителі Венесуели та Болівії вислали за межі своїх країн керівників американських дипмісій. А сербський уряд оголосив «небажаними персонами» послів Черногорії та Македонії.

Проаналізувавши публічні висловлення інших послів, акредитованих в українській столиці, можу відзначити: ворожості, подібної до виявленої Черномирдіним стосовно Віктора Ющенка, вони жодного разу не демонстрували. Хіба що у диппошті. Можливо. Знову ж, словосполучень, які «тягнуть» на висилку з України, в інтерв'ю, що стало причиною скандалу, не проглядається.

Перший заступник Глави уряду Олександр Турчинов заперечив факт обговорення з кимось із членів КМ можливої реакції на скандальне інтерв’ю російського амбасадора. Додавши, що Володимир Огризко мав би надати КМ більш широку мотивацію попередження, адресованого Черномирдіну.

Партія регіонів, чиї представники воліли б бачити на чолі МЗС іншу особу, заяву Огризка щодо можливого видворення з України російського посла оголосили такою, що «не відповідає національним інтересам України». Відтак, на думку співголови депутатської групи Верховної Ради зі зв’язків з Російською Федерацією Сергія Ківалова, «главу МЗС потрібно звільнити з посади».

Голова Ради Федерації Федеральних Зборів Росії Сергій Миронов до того ж відчув у претензіях до амбасадора РФ «газовий присмак». «Віктор Степанович відомий красномовством і яскравими, образними висловлюваннями. Але чомусь упродовж багатьох років це не завадило йому успішно працювати в Україні. Навпаки, аворитет В. Черномирдіна чимало допоміг розв’язанню тих вузлів в наших міждержавних відносинах, які дехто так старанно заплутує. Тверда позиція В. Черномирдіна, безумовно, сприяла й вирішенню січневого газового конфлікту. От цього йому і не можуть пробачити, – вважає С. Миронов. – Ці вислювлювання були продиктовані не якимись особистими претензіями, а щирим занепокоєнням російського посла станом відносин між нашими державами, нашими братськими слов’янськими народами».

Наостанок кілька слів про долю В. Огризка. До недавніх пір Юлія Тимошенко, говорячи про неминучу ротацію теперішнього складу Кабміну, у числі перших «кандидатів на виліт» називала прізвище глави зовнішньополітичного відомства. Однак у міру наближення розгляду кандидатур на шість міністерських постів Прем'єр, здається, готова змінити гнів на милість. До того ж на пролонгуванні терміну повноважень Огризка наполягають депутати від фракції «Наша Україна» – «Народна Самооборона», а посада глави МЗС завжди – і при Кучмі, і при Ющенку – була у «президентській квоті».