Газету «Одеські вісті» читаю постійно. Можу одразу сказати, що це практично єдине обласне видання, котре систематично висвітлює на своїх сторінках проблеми сільського господарства. Багато цікавого і повчального публікується під рубриками: «АПК: реалії, резерви, перспективи», «Захистимо і збережемо землю» і деяких інших.
Останнім часом мою увагу привернули дві статті Степана Сербінова: «Поле, весняне поле» та його докладне інтерв'ю з начальником Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації А.Г. Новаковським «Труднощами хліборобів не злякати».
Підкуповує та наполегливість, з якою журналіст «докопується» до причин низької якості зерна в минулому році. Ще хочу зауважити, що робить він це не заради якихось там сенсацій і оприлюднення «смажених фактів». Відчувається, що в нього зовсім інша мета: об'єктивно розібратися в ситуації і назвати ті помилки, які призвели до стрімкого погіршення якості продовольчого зерна, щоб вони не повторилися і у нинішньому році. Ця мета спонукала й мене написати до газети.
Одразу скажу, що на думку багатьох знайомих – фахівців і вчених, ситуація з якістю продовольчого зерна, що склалася в минулому році, не була випадковістю. Вона накопичувалася упродовж багатьох років в результаті майже цілковитої відмови від органічних добрив і повної заміни їх мінеральними, які не завжди позитивно впливають на родючість і структуру ґрунту. А друга причина – у слабкому і дуже часто неграмотному використанні різних засобів захисту рослин (ЗЗР) від бур'янів, шкідників і хвороб.
А тому врожайність знизилася не тільки на зерновому полі. Скажімо, того ж соняшнику область багато років одержує нижче 15 центнерів з гектара, хоча вітчизняні гібриди, не кажучи вже про закордонні, можуть давати у два рази більше. Та ж картина вийшла і з цукровим буряком, який стали одержувати, у середньому, 120 – 150 центнерів з гектара, хоча його потенційні можливості у 2-3 рази більші. І дійшло до того, що цього року цю культуру практично ніхто не стане вирощувати.
Але повернімося до озимого поля і спробуємо на конкретних прикладах розібратися в причинах досить сумного явища, що склалося.
Про добрива зараз не стану говорити. Це окрема тема. Відзначу лише, що сподіватися сьогодні на одну природну родючість ґрунту – отже, заздалегідь запрограмувати себе на неуспіх.
До гербіцидів аграрії нібито стали ставитися з розумінням і особливих умовлянь не потребують. Але їхнє використання безсистемне, і дуже часто гербіциди вносять без будь-якого дотримання встановлених наукою термінів і необхідних доз.
Найчастіше все це відбувається стихійно, залежно від можливості вчасно запастися ЗЗР у необхідній кількості і наявності техніки для їхнього внесення у ґрунт. Крім того, склалася негативна практика, коли заготовлюються гербіциди лише під озимі, а ярим просапним мало що дістається. От звідси одна з причин низького врожаю соняшнику, зернової кукурудзи, інших культур.
І все-таки, повторюся, з гербіцидами багато господарств і фермерів вже навчилися працювати і використовувати в агротехніці. А от що стосується боротьби з хворобами і шкідниками рослин, то тут і досвіду значно менше, і процеси складніші, і ставлення до них на досить низькому рівні. Справедливості заради повинен зауважити, що в минулому році в результаті наполегливих рекомендацій працівників Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, вчених селекційно-генетичного інституту, обласної і районної станцій захисту рослин у багатьох господарствах області нарешті звернули увагу на гостру необхідність застосування фунгіцидів, а також обробки посівів озимої пшениці інсектицидами проти клопа-черепашки. Але, як бачимо, результатів практично не досягли. Чому?
Мені якось поскаржився один зі старих керівників господарств Роздільнянського району: торік вони двічі обробляли посіви проти клопа-черепашки, а зерно все-таки одержали фуражне. І так було і в інших районах. У чому причина?
Насамперед, самі хімікати могли виявитися неякісними. Особливо, якщо вони були куплені у «коробейників», котрі роз'їжджають на своїх автомашинах по районах і пропонують засоби захисту рослин за «смішними» цінами. Це повинно одразу ж насторожити. Не треба занадто довіряти й численним супровідним документам, у яких немає повної характеристики реалізованого препарату. Інакше можна потрапити в таку ж ситуацію, як мій знайомий з Роздільнянського району.
До речі, сьогодні з'явилося дуже багато різних лабораторій, які беруться провадити аналізи пестицидів і видавати відповідні документи. Норми діючої речовини вони справді в змозі встановити. Але провести поглиблений повний аналіз пестицидів в Україні можуть і мають на це право і технічні можливості лише п'ять контрольних служб. Одна з них – Одеська прикордонна токсинологічна лабораторія.
Але багатьох з перерахованих вище казусів могло бути значно менше, якби на місцях працювали грамотні фахівці щодо захисту рослин. А там, де вся робота зводиться лише до того, щоб привезти хімікати і розкидати їх по полю, там, звичайно, не можна із упевненістю чекати позитивного результату. Що й відбулося на багатьох полях області в минулому році. Виходить, потрібних фахівців слід докладно готувати на курсах перепідготовки або семінарах.
Наприкінці минулого року мені довелося брати участь у республіканській конференції, де обговорювалося питання «Розвиток системи захисту рослин у сучасних умовах». Хочу донести до читачів-хліборобів деякі її висновки. Довелося, насамперед, визнати, що в агропідприємствах і фермерських господарствах залишилося мало фахівців, і багато агроприйомів провадяться «наосліп», без знання тонкощів поводження як з добривами, так і, особливо, із засобами захисту рослин. А тому від їхнього застосування часто не одержують потрібної віддачі. Від цього особливо страждають молоді підприємці, які освоїли закони ринку, але слабко розбираються в технологічних процесах.
А тим часом треба визнати, що захисних препаратів у нас використовується у 10 разів менше, ніж у європейських країнах. Треба знати, і те, що основними джерелами інфекції на полях є рослинні залишки, які в більшості країн світу подрібнюються і заорюються. У нас це робиться далеко не скрізь.
А тому й борошниста роса стала розповсюдженим явищем. Відчутної шкоди завдає і стеблева іржа, котру, на жаль, практично не помічають або виявляють занадто пізно. Але коли почало формуватися колосся, то захистити рослину від хвороб досить складно.
І ще один невтішний висновок: на думку вчених інституту захисту рослин, втрати врожаю від хвороб досягають 30 відсотків, а там, де взагалі забули про фунгіциди – до 50 – 70 відсотків. Так агресивно поводяться хвороби саме на тих полях, де вноситься дуже мало добрив, особливо органічних. А якщо поле одержує потрібне підживлення, то зараження хворобами знижується у два рази. Це нашим агрономам теж треба врахувати.
Звичайно, вести сьогодні виробництво зерна на високому агротехнічному рівні не дозволяє важке економічне становище на селі. Держава поки що допомагає лише на словах. Тільки почали вилазити із трясовини, викликаної обвальними цінами на зерно, як підніжку підставила банківська система. Уже зрозуміло, що досягнутого в минулому році кредитування не буде.
Важко доводиться і нам. Раніше за рахунок підтримки банків, довірених постачальників, власних оборотних коштів ВАТ «Одеський «Облагрохім» постачав значну кількість ЗЗР сільгосппідприємствам з відстрочкою розрахунків до нового врожаю. Це полегшувало їм навантаження, особливо в напружені періоди весняно-польових робіт і сівби озимих.
Цього року зробити це буде складніше. Крім загальновідомої кризи, великих втрат нам завдала і вільнопромишляюча банда злодіїв, яка двічі, буквально зламавши автогеном та іншими спецзасобами металеві двері, на вантажівках вивезли в невідомому напрямку велику кількість захисних засобів. Пишу про це, тому що правоохоронні органи Комінтернівського району, на території якого розташовані склади, за півроку не змогли встановити викрадачів, хоча ті не особливо ховалися і залишили стільки слідів, що тільки зацікавлені особи могли зробити вигляд, що їх не помітили.
І, проте, найнадійнішим нашим партнерам, які не змогли одержати кредити, ми обов'язково допоможемо. Видамо їм гербіциди для захисту колосових і просапних культур, а також інсектициди і фунгіциди. А умова в нас одна: розрахуватися з ресурсів нового врожаю.
Це буде нашою конкретною відповіддю на виклик жорстокої фінансово-економічної кризи. Адже досвід підказує, що сільське господарство може стати тим локомотивом, котрий витягне із трясовини, що утворилася, всю Україну.
І все-таки треба пам'ятати, що без кредитів в умовах ринкової економіки існувати ще можна, а от розвиватися – ні. Тому й банки наші повинні потрясти свої засіки і допомогти цьому локомотиву виконати свою складну, але шляхетну місію.
