Добре оброблені поля СФГ «Прогрес», що розкидані на східних пагорбах Балтського району, здалеку здаються гарно розмальованою картиною у золотаво-смарагдових відтінках. Але коли під’їздиш ближче, то одразу потрапляєш в шалений вир під назвою жнива. І тут вже не до романтики. Часті дощі порушили графік збирання та ускладнили роботу хліборобам: збирати треба було все й одразу, в стислі терміни, щоб не втратити ні зерна, ні його якості.
Голова СФГ М. Лазаренко розповідає:
– Нині, на жаль, урожай нас не дуже порадував. Порівняно з минулорічним на 30 – 40 відсотків менше вродило. Але дякувати Богу й за це, бо при тому, що з квітня аж до жнив дощі нас обминали, могло бути й гірше. На відміну від погодних умов, які практично знищували урожай, люди й технології нас не підвели. Тому навіть за всіх негараздів ми все одно виходимо хоч не з великими, але плюсами.
Насіннєве господарство, як жодне інше, не має права на помилку: кожна операція в полі повинна виконуватись професійно та в чітко визначені терміни, кожна деталь в технології не може бути дрібницею. Тому в СФГ «Прогрес» на будь-яку роботу підбирають кадри особливо ретельно. Не помилився керівник підприємства, коли запросив на посаду головного агронома Миколу Дудуна. Саме злагоджені та професійні дії агрономічної служби забезпечують такі умови для сільгоспкультур, що навіть за двомісячної посухи вони дають пристойну врожайність. Зокрема, горох, який взагалі вважається примхливою та ризикованою культурою й останніми роками не користується особливою повагою серед більшості сільгоспвиробників, у «Прогресі» й за складних погодних умов видав по 25 центнерів з гектара. І взагалі горох тут вирощувався аж на 900 гектарах. Бо ж при всіх мінусах ця культура має багато переваг. Господарство вирощує його не лише на товарні цілі, а й на насіння. Гарним, зокрема, вродив сорт «Камелот», насіння його вже засипано на зберігання.
Гордістю агрономів є й новинка – овес голозернистий сорту «Абель», який за угодою з переробниками буде відправлено на виготовлення смачних дієтичних продуктів: мюслів, пластівців тощо. Загалом же зернові видалися хоч і гірше торішнього, але краще, ніж у інших. Навіть гречка, яка взагалі не терпить засухи, радує господарів урожаєм, бо якраз нині рясно цвіте й дощі, які іншим зерновим на шкоду, їй лише на користь. Та й площі з насіннєвою люцерною теж, набравшись вологи, зазеленіли й обіцяють з другого укосу дати хороший врожай. Керівник господарства М. Лазаренко – оптиміст і прихильник всього передового та нового. Тому саме тут можна побачити і найновішу техніку, і найрізноманітніші культури та сорти. А для того, щоб все це працювало на користь господарству, здійснюються солідні капіталовкладення. Цьогорічний врожай, наприклад, коштує понад 3 мільйони гривень, на нову техніку – ще стільки ж.
– Це все виправдано, – вважає М. Лазаренко.
Адже виконати все вчасно, в стислі терміни було б важко, якби не нова потужна техніка, не добре підготовлені кадри, які в більшості працюють не на страх, а на совість, бо від того мають чималі заробітки. Не дивно, що рік у рік зустрічаю на полях одних і тих же механізаторів, комбайнерів, водіїв, але вже на іншій, новітній техніці.
Вже котрий рік комбайнери Олег Чорний та Іван Дзюбич є передовиками не лише в господарстві, а й у районі. От і нині зустрілася з ними на пшеничному полі. Їм приємно було продемонструвати свого комфортного «Massev Ferguson». А от вітчизняними «славутичами» не задоволений і сам керівник господарства, хоч і свого часу підтримав вітчизняного виробника й придбав аж три агрегати, та тепер жалкує.
– Людям дуже важко на них працювати, – каже Михайло Дмитрович. Але комбайнери Володимир Глєбов та Микола Прилуцький особливо не скаржаться, а намагаються працювати так, щоб зробити якнайбільше.
Вперше за багато років довелося побачити в «Прогресі» доволі класичну картину жнив: з бункера в кузов автомобіля щедро сиплеться золоте зерно пшениці, а ззаду наповнений соломою ПТС. Таке нині рідкість, здебільшого рештки залишають на полі.
– Заготовлюємо її для тваринницької ферми на підстилку, – пояснив Михайло Дмитрович.
Тут працює професійна команда у складі водія Сергія Яроменка, комбайнерів Сергія та Олександра Іщенків (батько і син) та тракториста Сергія Кумчака. І затримуватись надовго на балачки їм ніколи: лише на хвильку зупинились і швиденько до роботи – потрібно використовувати ефективно кожну погожу годину, бо інакше золоте зерно пшениці може втратити після дощів свою якість. А сусіднє поле вже наполовину чорне.
– У нас відсотків 70 зібраних площ вже підготовлено під сівбу. Ще маємо 380 гектарів справжніх парів, – розповів М. Лазаренко.
Як театр починається з вішалки, так бендзарівський тік – з вагової. Тут господарює завтоку Катерина Вадатурська. У неї всюди порядок: і в приміщенні, і в документах. А неподалік чекає чергового рейсу новенький «Faw», за кермом якого Василь Паламарчук.
– Ми таких вантажівок дві купили. Одну дали найдосвідченішому водієві – це той, що перед вами, а іншу – наймолодшому, Михайлу Усатенку. Побачимо, хто краще себе покаже. А техніка добра – по 15 – 18 тонн бере. То до неї треба лише працьовитих рук і розумної голови, – каже М. Лазаренко.
В СФГ «Прогрес» не чекають, яким буде остаточний результат, а вже розраховуються з пайовиками за оренду землі – видають їм зерно. Хоч рік і неврожайний, але орендну плату не знижують. На кожен пай власники отримують по тонні хліба. На току чимало народу і всі раді таким розрахункам. Вистачить і на борошно, і на корм домашній живності. Пенсіонерки М.М. Маслян та Н.Ф. Наконечна розповідають, що орендар їх не ображає, а видає зерна чи не найбільше в усьому районі.
– Це ж іще не все, – говорить мені М. Лазаренко. – Зберемо соняшник, гречку. Як все буде добре, то люди отримають ще потроху всього. А хто не хоче зерном, то видаємо грішми. Нам однаково, аби лише людям було добре. Шкода лишень, що більшість пайовиків сьогодні не хочуть поратися на землі.
