З молодшими сержантами військової служби за контрактом Леонідом Румегою та Леонідом Сольським ми познайомились нещодавно, напередодні їхнього професійного свята – Дня танкістів.
У парку зберігання техніки кипіла напружена, повсякдення робота щодо обслуговування техніки, а запуск двигунів та рев танків можна було почути ще далеко на відстані від контрольно-технічного пункту. Так, у комбата підполковника Олександра Царика та його підлеглих в ці дні, справді, багато роботи. Незабаром – стрільба штатним артилерійським пострілом, а відтак треба ще раз і технічний стан машин перевірити, і про наявність пально-мастильних матеріалів своєчасно подбати, і зброю до навчального бою підготувати.
Одягнуті у шлемофони та танкові комбінезони на своїй ділянці працюють і два командири танків, товариші по службі й друзі в житті, молодші сержанти Румега та Сольський. Ще зі строкової вони поруч, не розподіляють бойові машини на свою та чужу і завжди йдуть на допомогу одне одному у вирішенні різноманітних проблемних питань, у виявленні та виправленні будь-яких технічних несправностей.
З квітня 2007-го їхньою другою домівкою є танковий батальйон. Румега – з Херсонщини, Сольський – з Криму, але доля та військовий обов’язок розпорядилися так, аби вони одного разу стали у стрій 28-ї механізованої бригади та вже протягом двох з половиною років служили пліч-о-пліч, керуючи екіпажами складних та потужних машин Т-64.
– Попри те, що до армії в мене були права на керування трактором, тобто мав близьку до танкіста цивільну спеціальність тракториста, все одно мріяв стати військовим моряком. Але сталося по-іншому, про що я зараз, звичайно, не шкодую, – розповів нам молодший сержант Румега.
Його товариш, навпаки, ще до призову на строкову був налаштований йти у танкісти.
Ну, а якщо серйозно, то сталося, як сталося, і тепер Леоніди (а по батькові ще обидва й Леонідовичі) вимірюють свої навчально-бойові будні за правильністю вивіряння прицільних приладів, за влучністю ведення стрільби з кулеметів та танкової гармати, а успіх їхньої роботи проглядається через відповідні перископічні прилади спостереження.
– Ці хлопці, – висловлюється про своїх підлеглих майор Олександр Береславець, – ще на строковій зарекомендували себе тільки з позитивного боку. Завжди були дисциплінованими, наполегливо вивчали та засвоїли основи та правила стрільби. Як і тоді, так і зараз вони швидко й грамотно вирішують вогневі завдання, правильно визначають дальність та кут ведення вогню і, звичайно, добре знаються на техніці.
Але на шляху до власного професійного становлення треба було пройти і складну армійську школу, у широкому розумінні витримати «обкатку танком». Пережити не одну годину теоретичних занять та практичних випробувань, попрацювати й за навідника, й за механіка-водія, й за комтанка, без коливань приймати командирське рішення щодо знищення живої та технічної сили умовного противника.
Цьому сержантів-контрактників вчили їхні командири підполковник Олександр Царик та капітан Вадим Євтушенко, старші лейтенанти В’ячеслав Колодій та Микола Мущенко.
За словами самих Леонідів, своїми командирськими порадами, вказівками та настановами офіцери допомогли їм якомога швидше розібратися зі складними танковими вузлами та механізмами, з системою управління вогнем грізної і потужної «тешки». Так, вони навчили їх бути солдатами і сержантами, щотижня влучно бити по цілях з кулемета у ході практичних тренувань на танковому вогневому містечку та доводити власну бойову майстерність під час ведення стрільби штатним артилерійським пострілом.
