Шановна редакціє! Те, що в «Одеських вістях» регулярно публікуються листи читачів із висловлюванням вдячності тим людям, які прийшли їм на допомогу у важких життєвих ситуаціях, додає особливого авторитету газеті. А від біди ніхто не застрахований! Не обійшла вона і нашу сім’ю. Наприкінці листопада минулого року я разом із дружиною Тетяною та бойовим товаришем, афганцем Анатолієм Матвієнком, потрапили в дорожньо-транспортну аварію. Мені дивом вдалося уникнути прямого зіткнення із машиною, що мчала на великій швидкості по зустрічній смузі. Але наш автомобіль декілька разів перевернувся і загорівся... З тяжкими травмами ми опинилися у лікарні. Перебуваючи на межі життя та смерті, я знав, що мої колеги по роботі у Чорноморській селищній раді та Одеському морському торговельному порту, бойові друзі-афганці не залишать мене та мою сім’ю наодинці з лихом, так само, як це було на неоголошеній війні після поранення. І не помилився!

Сьогодні, коли моє здоров’я та дружини стабілізувалося, я хочу висловити через вашу шановану газету величезну вдячність колективу Одеського морського торговельного порту, де працюю. Низько вклоняюся начальнику порту Миколі Павлюку та голові профкому, президенту Асоціації «Ветеранський рух Одеського регіону» Володимиру Зайкову, народному депутату України Сергію Гриневецькому, представникові Державного комітету України у справах ветеранів в Одеській області Геннадію Труханову, депутату обласної ради Віктору Волкову, а також воїнам-афганцям Олександру Луценку, Костянтину Оборіну, Миколі Фабуляну, Олександру Луганському та багатьом іншим чудовим людям із добрими серцями та світлими душами.