Творчі зустрічі з молодими письменницями – переможницями конкурсу «Коронація слова-2009» Наталкою Сняданко (Львів) і Мілою Іванцовою (Київ), які відбулися в рамках ХІ Всеукраїнської книжкової виставки-форуму «Українська книга на Одещині» в ОННБ ім. М. Горького і в ОНУ ім. І.І. Мечникова, засвідчили, що літературний процес в Україні досить інтенсивний.
Обидві письменниці давно хотіли побувати в Одесі, тож на легких крилах двох проектів-ровесників вони потрапили до омріяного міста. У першій зустрічі брали участь викладачі й студенти історико-філологічного факультету Південноукраїнського національного педуніверситету ім. К.Д. Ушинського, представники громадських організацій, журналісти. Серед присутніх доценти університету Володимир Сподарець, спеціаліст з сучасної української літератури Галина Авксентьєва, культуролог Тетяна Ананченко та інші.
За усієї несхожості письменниць, вони мають чимало спільного: по-перше, обидві належать до тих творчих особистостей, що прагнули подолати у свій час герметичність радянського суспільства, долучитися до західної культури. Людмила Іванцова, випускниця НПУ ім. М. Драгоманова, довгий час викладала французьку, займається перекладами. Наталка, що формувалася в дещо інших умовах, більш радикально пішла на зближення із західною культурою, інтегрувавшись у європейський простір. Після закінчення Львівського університету 1995 року вона студіює славістику і романістику в Фрайбургському університеті (Німеччина), налагоджує творчі стосунки з польськими колегами, багато перекладає. Згодом це уможливило створення польсько-україно-німецького журналу «Радар», що виходить у Кракові (як паперовий з 2010 р.) і одним із редакторів якого вона є. До речі, перший номер журналу отримали як подарунковий господарі презентацій – бібліотека та університет. По-друге, обидві є творцями «жіночого» роману з певними феміністичними тенденціями, причому, на мій погляд, у Сняданко вони проявляються виразніше. Досить показовий у цьому сенсі її роман «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки», який протягом 2004 – 2008 років побачив світ не лише українською, але й польською і російською мовами. А вже перша назва конкурсного роману «Родовий відмінок» Міли Іванцової – «Світ тримається на…» підкреслювала виняткову роль жінки у суспільстві і разом з тим її певну соціальну незахищеність, абсурд радянського (що актуально й понині) пологового будинку.
Самі письменниці відзначали помітний рівень зацікавленості студентської молоді сучасною прозою. Вони читали уривки зі своїх нових творів, відповідали на запитання. Зустрічі в ОНУ ім. І.І. Мечникова наступного дня зі студентами двох курсів сприяли заступник декана філологічного факультету Наталя Коробкова та завідувач кафедри української літератури Оксана Вязовська.
В обох аудиторіях цікавилися ставленням молодих письменниць до вживання в літературі ненормативної лексики. Ось що сказала Наталка Сняданко: «Усе залежить від того, як її використовувати. Якщо це данина моді і є зловживання – то негативно; якщо ж це засіб для характеристики одного з персонажів – то такий прийом я допускаю. При цьому зазначу, що сама подібних слів не вживаю». Про виховне значення літератури розповіла Міла Іванцова. Сама постановка питання можливо нас сьогодні дивує, але мусимо визнати, що ставить письменник виховну мету чи ні, але письменство не може не впливати на свідомість людини. «Дидактичну літературу я не сприймаю і не люблю, коли автор ставить за мету мене виховувати», – однозначно відповіла письменниця. Гості відповіли й на інші запитання. Про умови конкурсу «Коронація слова» та очікувану ювілейну церемонію нагородження переможців 2009 року, яка відбудеться вже 10 червня, розповів його представник Альберт Фараон. Він запросив присутніх не тільки подавати свої твори на конкурс, але й побувати на очікуваній церемонії, якщо буде дотримана одна з головних умов: жінка має бути у вечірній сукні, а чоловік – у смокінгу.
