Що буває, коли сходяться два поети? Частіше – дискусія гостра, безстороння. Адже вони сприймають суть речей набагато гостріше, ніж ми, які погрузнули у повсякденну суєту, втратили бачення справжніх цінностей життя.
Поетична душа – не продукт лекцій філологів-професорів, її суть незбагненна комп'ютерним програмам, вона непідвладна впливу грошових знаків, її сила – у генах, у глибинах душевних почуттів, які відгукуються на споконвічні радощі буття, жадають пісні солов'я на узліссі світанкового лісу.
Кожний із поетів – яскрава індивідуальність, і тому вони, найчастіше, не розуміють один одного, сходяться у словесних дуелях, змахують клинками відточених рядків, висікаючи іскри перепалок та дискусій.
Але я тримаю в руках нову книжку відомого одеського поета, члена Національної спілки письменників Дмитра Шупти «Невод луны», де мелодія українських строф легко і природно зазвучала російською, тому що переклад зробив інший одеський поет – Анатолій Яні. І він зробив переклад з такою любов'ю, що не одразу здогадатися: писав ці рядки суто український чи російський поет.
Эзоп! Слова твои –
орлы на скалах.
Ты – раб, но как твоя крылата речь!
Летит она сквозь грусть
в глазах усталых,
Сердца людей способная зажечь.
Це істинно слов'янське єднання двох поетичних дарувань відкриває нам усю мелодику української мови, виражену точним, образним російським складом.
Я открыл застеклённые рамы –
Час весенних приблизился дней.
Пусть повеет морскими ветрами
И ветрами с раздольных степей!
Дмитро Шупта – нащадок прадавнього козацького роду. Він живе у єднанні із природою, віддаючись не лише поривам своєї поетичної суті, але й професійним інтересам хірурга-травматолога, травника-цілителя. Це видно з його віршів.
В море ранили дельфина,
Вред дельфину причинён,
И у нас, людей, как видно,
Стал искать спасенья он…
Утекла заката зорька,
Тело брошено на сушь.
Умирать ужасно горько
В атмосфере стылых душ.
Тема моря у творчості Д. Шупти посідає особливе місце. У стихії, потужному натиску хвилі він бачить аналогію із бунтівливими поривами душі – найтаємничішої субстанції людини, і це бачення багато у чому визначає багатоплановість його поетичного сприйняття.
Слышу я волн говорок.
Слово дано и прибою.
Этот морской диалог
В сердце ношу я с собою.
Іноді виникає запитання: яке місце поезії у нинішньому житті, наскрізь пронизаному гонитвою за удачею, грошами, положенням? Кому цікаві ліричні строфи про красу сільських пейзажів, ґул джмеля над квіткою при м'якому світлі місяця на нічному оксамитовому небокраї? Відповідь проста: не прагніть жити, «як усі», в одноманітно ворухливому мурашнику, а намагайтеся стати індивідуальністю, створювати свою думку, світовідчуття, художнє бачення, зрештою! Лише так, не підкоряючись тиску ззовні, ви здатні зрозуміти, що рухає поетом, піднімає його душу над іншими. Поезія чудова тим, що змушує нас мислити, закликає стати кращими, відстороняючись від догм звичного світу.
Душа вся чувствами жива –
Похожа на разлив весною.
Спасибо Вам за те слова,
Что разделили Вы со мною…
Рассвет – как взмахи птичьих крыл.
И дождь, и свет с небес стекают…
Слова я Ваши не забыл –
От них в душе моей светает.
Але Дмитро Шупта – не лише лірик. Його вірші про війну, пережиті страждання, про брата, який загинув у боях за Крим, особливо актуальні зараз, у 65-ту річницю Великої Перемоги над фашизмом.
Мой брат, не долюбив, погиб в бою
За будущее счастье Украины,
Как якорь, погрузив судьбу свою
В родного моря синие глубины.
Але лірика, лірика все ж таки залишається визначальним стрижнем творчості Дмитра Шупти.
В мечтанье изумрудном,
Как будто наяву,
Опять в баркасе лунном
По морю я плыву.
Хочеться сказати слова вдячності і перекладачеві книжки, Анатолію Яні. Втім, це прекрасно зробив письменник В. Судаков із Німеччини. Звертаючись до А. Яні, він відзначив: «Твои переводы с украинского великолепны. Всё прочитал, дружище! Будет отличный сборник. Текстовое сопровождение на завидном русском языке. Непосредственный голос чувства всегда аллегоричен и ничем другим заменить его нельзя. А стихи украинского поэта сделаны с огромной к нему любовью. Спрятать сие невозможно».
Що ж, нам залишається лише побажати Д. Шупті та А. Яні подальших творчих успіхів, нових книг, нових перекладів. І нехай тандем україно-російськомовних поетів, що склався, продовжує тішити нас своїми новими досягненнями, новими збірками висококласної поезії!
