Уже понад чверть століття в концертних залах України та за кордоном зачаровує слухачів своїм артистизмом, темпераментом, глибиною та тонкістю виконання одеський фортепіанний дует «OLEYURIA» – заслужені діячі мистецтв АР Крим, лауреати багатьох міжнародних конкурсів Ольга та Юрій Щербакови.
Нещодавній концерт у Великій залі Одеської обласної філармонії, що одержав назву «Російський альбом», містив твори композиторів ХІХ і ХХ століть М. Глинки, О. Бородіна, М. Мусоргського, А. Аренського, С. Рахманінова та В. Гавриліна. П’єси були підібрані за принципом контрасту. Представлена програма показала, що не випадково президія Міжнародної спілки музичних діячів, яку очолює видатна співачка Ірина Архипова, нагородила Ольгу Щербакову медаллю за «величезний внесок у пропаганду російської музики».
У першому відділенні після сонати молодого Мусоргського пролунав у фортепіанному перекладі геніальний «Вальс – фантазія» Глинки. Цей твір підкреслив особливі риси російського вальсу, який відрізняється від вальсів Ланнера, Штрауса та інших закордонних композиторів. «Вальс – фантазія» характерний своїм ліризмом, інтимністю переданих у ньому почуттів. Він став джерелом натхнення для численних вальсів П. Чайковського та С. Прокоф’єва. Фортепіанна транскрипція, так лірично й тонко зіграна дуетом, дозволила сприйняти ці риси російського вальсу.
Сюїту № 1 для двох фортепіано композитор Рахманінов назвав «Фантазією», тому що велику роль тут відіграють барвисто-образотворчі моменти. Кожна п’єса циклу містить віршований епіграф, який вводить у зміст, сприяючи сприйняттю настрою. Така «Баркарола» з епіграфом з вірша Лермонтова «Венеція», де з пейзажним характером обрамлюючих частин, контрастує виразна пісенна тема середнього розділу. Тонкістю звукописних засобів виділяється друга п’єса «І ніч, і любов», епіграфом для якої послужили рядки Байрона. Чудова злагодженість гри виконавців дозволила відчути єдність романтичного образу цієї частини, як і наступної – печальної картини з епіграфом Тютчева «Сльози людські, о, сльози людські…» Тут музика асоціювалася з образом сліз, що падають і застигають. Яскравим контрастом прозвучала остання п’єса «Світле свято», де відтворено урочистий дзвін і проходить тема стародавнього Великоднього наспіву – так виникає картина справжньої народної радості.
У другому відділенні, після чудової «Тарантели» Бородіна, було зіграно сюїту Аренського «Силуети», що рідко виконується. Усі п’ять частин у виконанні дуету виявилися не «силуетами», а справжніми портретами-характеристиками. Це й зосереджений «Вчений», і легковажна «Кокетка», і глузливий «Паяц», і ліричний «Мрійник», і весела «Танцівниця».
Яскраве враження справили п’єси із циклу «Замальовки» чудового сучасного композитора Валерія Гавриліна, відомого своїми вокальними творами та музикою до телефільму «Анюта». Бадьорий «Марш», оригінальні за музичним рішенням п’єси «Сон сниться», «Галоп», «Тарантела» та п’єса «На трійці», зіграна на біс, викликали захват присутніх. Сприйняттю музики концерту сприяли лаконічні, але точні та змістовні коментарі музикознавця Ганни Розен.
«Російський альбом» фортепіанного дуету «OLEYURIA» став святковим концертом, і хочеться, щоб у цьому «альбомі» з’явилися нові, такі ж привабливі сторінки.
