Ще рік тому на місці нинішнього обладнаного цеху з розливу бе­з­алкогольних напоїв, що в селі Жовтень, були занедбані старі будівлі. З 1964 року тут ташувався міжколгоспбуд, потім приміщення відійшли до місцевого колгоспу. В роки реформування спільне майно розпаювали і, як більшість незадіяних сільськогосподарських будівель, вони просто роз­валю­валися. Їх викупив у пайовиків нинішній директор цеху Іван Ба­балик, реконструював і дав старим стінам друге життя. Спонукав його до цього переконливий факт. У 90­х роках ці місця досконало дослідили геологи і виявили великі запаси питної води. Більше того, вода артезіанська, якісна і містить достатню кількість необхідних мінеральних речовин.

– Ми вже рік випускаємо питну воду і назвали її «Петровірівська перлина». Згадали про своє історичне коріння. Петровірівкою називалося наше село в доре­волюційний час. Над торговою маркою довго не думали. Назва відповідає дійсності, адже вода – дорогоцінна як перлина, до того ж природою створена, – говорить Іван Гервасович.

До речі, співрозмовник розповів доволі цікаву річ: за дослідженнями фахівців, підземні води потрапляють сюди аж із Карпат, що й пояснює насиченість їх низкою необхідних хімічних елементів. Тут підземне озеро, над яким і розташоване село. Запаси води практично невичерпні.

Розпочали свою справу з того, що відновили занедбану артсверд­ловину, отримали дозвіл на водо­користування. Приміщення цеху реконструювали, щоби відповідало стандартним вимогам та санітарним нормам. А потім поїхали на навчання та по досвід до сусідів – до Кривого Озера Миколаївської області. Тут доволі успішно працює підприємство з випуску питної води. До речі, обладнання також у кривоозерців придбали. Лінія універсальна і цілком автоматизована. Тут можна випускати не лише просту воду, а й солодку та квас. На обслуговуванні процесу працюють лише три людини. За годину тут випускають до 2 тисяч пляшок місткістю півтора літра. Це вода газована. Є лінія, де випускають і п’ятилітрові бутлі негазованої очищеної природної води. Також налагоджують вироб­ництво 19­літрових ємкостей. Вони мають попит у міських жителів, бо зручні для використання в офісах, квартирах.

Іван Бабалик за фахом агро­ном, працював у місцевому сіль­госппідприємстві. Свої хлібо­робські уподобання не поли­шає, очолює приватне підпри­ємство «Новатор». Орендує до ста гектарів землі, вирощує сільсь­когосподарську продукцію. Значно підтримує Івана Гервасовича в роботі його дружина Олена. Набуті нею в Одеському технікумі харчової промисловості знання стали в пригоді при організації роботи цеху з випуску води. Тож можна сказати, що працюють Бабалики за сімейним підрядом.

Лише рік минув, як став до ладу цех із розливу безалкогольних напоїв, простіше – з випуску питної води, але тут мають надію, що їхню «Петровірівську перлину» полюблять і питимуть як у районі, так і за його межами. На якість води впливає й те, що свердловина розташована в місцевості, віддаленій від промислових під­приємств.

– Вода справді природна, і ми нічого до неї не додаємо, – під­­­тверджує директор цеху. – Щоправда, важ­кувато нам вий­ти на ринок, але працюємо, нала­годжуємо зв’язки з сусідніми районами, зокрема Любашівським, Котовським, Анань­ївським. Праг­немо, щоби про нашу воду дізналося якомога більше споживачів. Я родом із Сарати, там у районі є села, до яких завозиться вода. А скільки по Україні місць, де пусті криниці... Ми радо поділимося своєю водою з тими, хто її потребує.