Відбулися звітно­виборні збори Одеської обласної організації Національної спілки письменників України.

На обліку в організації 42 творчі особистості – поети, прозаїки, літературні критики, драматурги. Пишуть українською, російською, гагаузькою, болгарською мо­вами. У радянські часи про­фесійних, так би мовити, пись­менників на обліку було понад 50. Але в наші дні у творчих особистостей, котрі пишуть книжки, з’явилася можливість вибору – в Одесі є кілька пись­менницьких спільнот.

Одеські письменники Націо­нальної спілки переважно літ­нього віку. Це пояснюється кількома обставинами. Передусім, праця письменника втратила престижність. Якщо колись прозаїк, драматург та навіть поет міг авторучкою заробити собі на шматок хліба, мав пільги від держави, то в наш час про пільги доводиться забувати. Найчастіше письменник сьогодні у вільному плаванні.

Голова Ради обласної організації Національної спілки письмен­ників Геннадій Щіпківський говорив про творчі досягнення наших чудових письменників – прозаїків Анатолія Колісниченка, Василя Полтавчука, Георга Горста, поетів Валентина Мороза та Миколи Палієнка, Олекси Різниченка та Дмитра Шупти, Володимира Гараніна та Надії Мовчан­Карпусь, кумира дітей шкільного віку Володимира Рутківського, майстра перекладацької справи Анатолія Глущака, драматурга Олександра Марданя.

Але творчі успіхи окремих спіл­чан затьмарюються фі­нансовою зли­денністю самої організації. Дійшло вже до того, що взимку у письменницькому приміщенні не можна перебувати, бракує коштів заплатити за комунальні послуги. Для про­ведення зборів, наприклад, потрібно шукати якогось притулку.

Загалом, звітна доповідь Ген­надія Щіпківського не була спов­нена оптимізму.

Питання соціального захисту професійних письменників порушила авторка багатьох кни­жок Надія Мовчан­Карпусь. Во­на звернулася безпосередньо до голови Національної спілки письменників України Володимира Яворівського, який прибув на звітно­виборні збори.

– Володимире Олександровичу, Ви депутат Верховної Ради України, часто виступаєте, даєте інтерв’ю. Я чомусь жодного разу не чула, щоб Ви порушували питання про підвищення письменницьких доплат, коли у парламенті обго­ворювали пенсійну реформу.

Добродію Яворівському, по суті, не було що відповісти.

Наталя Палашевська, Олекса Різниченко, Володимир Рутківський порушували у своїх виступах питання спілкування з читачами. Якщо в Одесі зустрітися зі сту­дентами можна без проблем, то поїхати у глибинку складніше. Тут і відсутність транспорту, і вік більшості майстрів сло­ва, і недостатній контакт з пред­ставниками влади.

До речі, про владу. Микола Палієнко запитав у Геннадія Щіпківського, чому на звітно­виборні збори не запросили ні представників міськради, ні обл­держадміністрації, хай би послухали, як живуть і працюють сучасні письменники.

Чіткої відповіді він не одержав.

А справді, колись була традиція приходити до письменників і у Руслана Боделана, і у Вален­тина Симоненка, і у Сергія Гри­невецького. Що тепер заважає спілкуватися?

Загалом, звітно­виборні збо­ри пройшли тихо­мирно. І ке­рівника собі письменники того ж обрали – Геннадія Щіпківського. Альтернативи не було. Не за­штормило...