11­ту річницю з дня свого створення відзначив працюючий у місті Коломиї Івано­Франківської області єдиний у світі Музей писанкового розпису.

Писанка, або розфарбоване пташине яйце, – невеличке животворне полотно, яке сягає своїм корінням епохи зародження людського життя.

Одним з перших авангардних художників, без перебільшення, можна назвати Марію Магдалену. Бо саме вона, як стверджує Святе Письмо, дізнавшись про чудодійне воскресіння Спасителя, розмалювала цілий кошик курячих яєць в яскраво­червоний колір.

Піднісши своє творіння імператорові Рим­ської імперії Тиберію, супроводила це дійство словами – «Христос Воскрес!», запровадивши таким чином в життя культ крашанки, який з роками трансформувався в мистецький шедевр – писанку.

– Якщо на поверхню шкарлупи, – розповідає науковий працівник музею Марія Красовська, – без типових обрядових символів нанести найкращі кольорові гами, яйце набуде рис лише гарненької цяцьки.

Тому наша українська писанка, виконана в покутсько­гуцульському варіанті, здобула всесвітнє визнання завдяки духові, яким натхнений в процесі роботи майстер.

Від найдавніших часів наші предки вірили, що кинутою, розмальованою за три дні до Великодня, писанкою через палаючу хату можна загасити вогонь, відвернути блискавку, напасть злої людини.

Інша народна бувальщина сповіщає, як одного разу зі своїм улюбленим учнем Петром проходив Спаситель селом, коли нехристи стали насміхатися з них, жбурляти хто грудкою, а хто і каменем.

Та тільки­но торкнеться груддя одежини Ісуса, як одразу в крашанку і перетворюється, а влучить камінь – писанкою обертається. На що Син Божий лишень сумно посміхався і казав: «Ви в мене каменем, Я до Вас – серцем».

Пройшли тисячоліття і сьогодні писанка переживає разом з народом України чергове духовне піднесення. Своєрідним етапом в цьому процесі стало в свій час створення Музею писанки.

– До речі, – приєднується до нашої розмови її колега Ірина Глубіш, – першого і єдиного у світі музею, в фондах якого вже накопичено понад 15 тисяч експонатів.

А почалося все з того часу, коли у 1973 році науковими працівниками Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського, Л.В. Кречковським і М.І. Боледзюк було винайдено спосіб консервування і реставрації писанки, який дозволив почати процес придбання і зберігання розфарбованих різним орнаментом яєць – як одного з напрямів прикладного мистецтва краю.

Після закупівлі їх достатньої кількості в 1987 році в приміщенні архітектурної пам’ятки XV століття, церкви Благовіщення було відкрито постійно діючу виставку писанок.

Вона і стала основою експозиції при створенні нашого музею, побудованого і відкритого у місті в вересні 2000 року і присвяченого двохтисячній річниці з дня народження Ісуса Христа.

Споруда, у вигляді 17­метрової заввишки Писанки, стала справжньою окрасою міста, його своєрідною візитною карткою. Відвідувачами виставки щоденно бувають не тільки жителі майже всіх регіонів країни, але й гості з багатьох країн світу.

Гідним відзначенням нашої праці стало проведення в 2002 році на базі музею ІІ Міжнародного з’їзду писанкарів, у межах якого ми приймали делегації наукових працівників і майстрів народної творчості з 14 областей України, а також представників української діаспори з Канади, США, Франції, Польщі.

Під час науково­практичної конференції учасники з’їзду розглянули проблеми визначення традиційних мотивів, їх органічного поєднання, притаманність кожного регіону до певних особливостей у використанні орнаментики і її значення. Окремо розглядалося питання відтворення барвників природного походження, які й надають нашій писанці властивої їй у всі часи неповторності і багатогранності.

Цікавість колег викликала розгорнута у музеї виставка зразків писанкового розпису, відображаюча різноманітну техніку цього яскравого напряму народної творчості.

З сивої давнини віків дійшли винайдені і дбайливо збережені народними майстрами секрети виготовлення маленьких мистецьких шедеврів, творів на поверхні яйця, виконані в стилі дряпанки, восковій, травлення кислотою, мотонки, монастирської писанки, а також дерев’яні яйця, декоровані бісером.

По закінченні роботи з’їзду наша експозиція поповнилась поділеним на численні долі страусиним яйцем, на якому кожна майстриня залишила на згадку про себе зразок орнаментального розпису, характерного для певного регіону чи країни.

Понад 100 писанок, подарованих нашими гостями музею, кожна розфарбована ексклюзивним орнаментальним мереживом, переконливо засвідчили процес продовження і примноження у всьому світі майстерності і збереження традицій писанкового малярства.

За десятиріччя свого існування музей писанкового розпису в Коломиї неодноразово приймав конференції і семінари майстрів народної творчості всеукраїнського та міжнародного рівня представництва учасників.

А накопичена в його фондах колекція писанок і крашанок надихає на творчість тисячі майстрів писанкарства, які приїздять в музей на майстер­класи не тільки зі всіх регіонів України, а й з багатьох країн Європи і світу.