Перемикаючи телевізійні канали в номері харківського готелю, я відзначив незнайомі для одеського вуха нотки. У рекламних роликах звучали слова: такомуто заводу потрібні токарі… електрозварники… слюсарі… інженери… На відміну від мого рідного міста, де майже всі промпідприємства благополучно розвалені, у столиці Слобожанщини ситуація інша. Учасники престуру «Україна очима редактора» – журналісти з різних куточків країни переконалися в цьому, відвідавши ВАТ «Турбоатом». Підприємство спеціалізується на випуску турбін для електростанцій різного типу, зокрема атомних. Були у нас і інші цікаві зустрічі.
Без популізму
Загалом по області темп зростання промислового виробництва за 9 місяців поточного року склав 120 відсотків у порівнянні з аналогічним періодом 2010го. Однак, як повідомив на пресконференції голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін, майбутнє деяких заводів досить непевне. Бо не можна за рахунок бюджету погашати заборгованість за зарплатою персоналу підприємств, які працюють на 10 відсотків своїх можливостей.
– Потрібно чесно сказати людям: або переформатуйте виробництво, або готуйтеся до звільнень. Немає іншого виходу. Велосипедний завод? Але ж китайці налагодили випуск дешевої продукції. А керівництво заводу ще й зірвало замовлення на виготовлення 300 велосипедів для кримських поштовиків.
«Ледве дише», за словами губернатора Харківщини, і приладобудівний завод: розрахунок на масовий випуск стійок для устаткування «Укртелекому» не виправдався – застаріли вони… Такі явно антипопулістські заяви в присутності приїжджих і місцевих журналістів, чесно зізнатися, здивували.
– Я пройшов багато виборчих кампаній, – пояснив Михайло Маркович. – Обирався за «мажоритаркою». Мій округ був – понад 500 тисяч виборців. Тож мені не потрібно брехати й обіцяти зайве. І я можу переконати людей у тому, що здасться мені важливим.
Наприклад, у необхідності реформи системи охорони здоров'я області. Головна її мета – створити єдиний медичний простір в області та місті. Оптимізації тут не уникнути. Губернатор згадав випадки, коли медпрацівники, офіційно працевлаштовані на 0,25 і 0,5 ставки, значаться на роботі лише формально. Інша проблема – дублювання функцій медустановами. Наприклад, у Купянську поруч розташовані міська та районна лікарні, які Добкін хоче об'єднати.
На базі майже трьох десятків райлікарень створять 10 міжрайонних – але дуже високого рівня. Так, у Красноградській ЦРЛ після реконструкції відкрили операційну, обладнану не гірше, ніж в обласній лікарні.
Завершуючи медичну тему, Михайло Маркович повідомив: у Харкові до революції багато медичних установ були побудовані на гроші меценатів. І реформа матиме успіх, якщо за справу візьмуться всі. Зокрема й журналісти.
На шляху до єдиного медичного простору
Ми й узялися за справу – наступного дня відвідали диспетчерський пункт міської «швидкої допомоги», куди нас люб'язно запросив заступник голови ОДА Ігор Михайлович Шурма.
У Харкові перший виїзд карети «швидкої допомоги» відбувся у 1910 році. А через сто років тут успішно діє система супутникової навігації (душею проекту й став І. Шурма). Статистика така: 10 підстанцій,
90 виїзних бригад, 350 тисяч викликів на рік.
Чесно кажучи, вражає: на стіні висить величезна інтерактивна карта міста й області. Видно, у якій точці Харкова у цю мить перебуває кожен автомобіль «швидкої допомоги». Зелений колір – бригада вільна, червоний – перебуває на виклику. Можна побачити, коли машина виїхала і як вона рухається, скільки часу лікар перебуває у хворого. І навіть довідатися діагноз, а також історію будьякого виклику – тільки натисніть на кнопку «миші».
До впровадження нової системи середня швидкість доїзду «швидкої допомоги» по Харкову становила 18 хвилин. Сьогодні бригада, якій диспетчер передає сигнал протягом декількох десятків секунд після дзвінка хворого, прибуває на виклик у середньому за 10 хвилин.
Машини оснащені кардіографами, які в онлайн режимі можуть передавати дані від лікарів «швидкої допомоги» до лікарні для екстреної консультації. І дуже важливо, підкреслив віцегубернатор, що система навігації робить практично неможливими різні махінації з бензином або робочим часом. Працівники «швидкої», які намагалися тишком демонтувати GPSмаячки зі своїх машин, були звільнені.
Доки мої колеги слухали Ігоря Михайловича, вивчали інтерактивне табло і комп'ютеризовані робочі місця диспетчерів, я примітив чоловіка середніх років, який звичайною кульковою ручкою робив записи у великому зошитіжурналі.
Ним виявився старший лікар оперативного відділу «швидкої допомоги» Валерій Уманський. Стаж роботи – понад тридцять років. Бажання піти з «швидкої» виникло у нього лише раз, у 90ті роки, коли було «ну зовсім погано». Та й зараз, ремствує В. Уманський, зарплати маленькі, у молодого доктора – 1200 гривень! Як у двірника…
Характеризуючи систему навігації, В. Уманський повідомив, що навантаження на бригади «швидкої допомоги» зросло. Але при цьому стало набагато легше швидко реагувати на виклики, особливо термінові (наприклад, ДТП).
За два роки з облбюджету на впровадження цієї системи у всьому регіоні виділено майже 2 мільйони гривень. Ігор Шурма сказав нам, що до кінця 2012го всі автомобілі «швидкої допомоги» області будуть оснащені системою GPSнавігації.
Ось так реалізується ідея Михайла Добкіна про єдиний медичний простір Харківщини. Наступний пункт її втілення – реконструкція обласної клінічної лікарні. Тут провадиться близько 11 тисяч оперативних втручань на рік.
Команда нового губернатора вирішила сконцентрувати кошти і спрямувати їх на модернізацію облклінлікарні, повідомив І. Шурма. Сума – 7 мільйонів 800 тисяч гривень, і це не межа. Головлікар ОКЛ Богдан Федак показав журналістам чинні відділення та вже готові до відкриття після ремонту операційні. Чисто і гарно. Навіть дуже. Тут же на повен хід триває спорудження регіонального перинатального центру, який є частиною національного проекту «Нове життя».
І останнє. Ігор Шурма втомився переконувати мене та моїх колег у тому, що для жителів регіону всі послуги у перетвореній обласній лікарні будуть безкоштовними. Якщо наші сумніви марні – дуже добре.
Два господарі
Тема «швидкої допомоги» у нашому престурі прозвучала ще раз. Не лякайтеся – нікому з журналістів її не викликали. Мова йде про «нагалку»… для ліфтів. Тактак. Службові автомобілі оперативно доставляють бригаду ремонтників за потрібною адресою. Так заведено в Харкові.
Чотири роки тому з 10 тисяч ліфтів, що перебувають на балансі міста, не працювала третина машин. Ліфтове господарство обслуговували кілька приватних структур. Неподобств, самі розумієте, діялося багато. З ініціативи М. Добкіна – тоді ще мера – було створено комунальне спеціалізоване підприємство «Харківміськліфт». Зараз тут трудиться майже тисяча чоловік.
Директор КСП Анатолій Іванович Кандауров розповів про його роботу. Мерія закупила весь потрібний автотранспорт. Навіть кран. Але основна проблема була – люди. Механіки та електрики за двадцять років роз'їхалися хто куди, навіть до Білорусі та Росії. І керівники міста дійшли ще однієї сміливої ухвали: надати фахівцям, що приходять на роботу до КСП, службове житло з можливістю подальшої приватизації. Умова: стаж роботи в ліфтовому господарстві не менше десяти років. І люди стали повертатися.
– За добу у нас зупиняють не більше 14 ліфтів, – говорить А. Кандауров. – Всі решта рухаються. Ось результат політики влади, зокрема кадрової.
Далі. Закупівля нового обладнання – справа дуже дорога. І за завданням керівництва міста зараз харків'яни роблять свій (!) ліфт. Уже йде прокатка.
Попутно «Харківміськліфт», що має два заводи, випускає 110 найменувань запчастин до устаткування, збирає електрощитові. Крім цього, підприємство обзавелося власною СТО, що дало змогу заощаджувати десятки тисяч гривень бюджетних коштів. Розсудивши, що краще вкласти зараз, ніж постійно втрачати, мерія закупила і новий американський верстат для обробки металу.
До речі, з відходів виробництва працівники підприємства роблять кабіни для туалетів, лавки для парків, садовий реманент і багато чого іншого. Для мене, який звик до одеських розмов про безперспективність комунальних підприємств, усе це було вкрай дивно.
Харків'яни взяли на обслуговування кілька ліфтів у різних містах країни.
Кандауров – людина з гумором. Попросивши диспетчера через переговірне обладнання зв'язатися з жителем Полтави, який у ту мить їхав у ліфті, передав трубку нашому колезі, полтавському журналістові. Можна тільки уявити обличчя того громадянина в кабіні! «З вами говорять із Харкова…»
Гумор допомагає у житті й іншому дбайливому господарю – Миколі Андрійовичу Кудревичу, директорові СТОВ «Мрія», що в Красноградському районі:
– Прокидаюся якось уночі – дружина сидить, не спить. Я запитую, мовляв, що таке? А вона: «Ой, ти вчора на засіданні начальству такого наговорив… І що ж тепер буде?» – «Тактак... А ти знаєш, чого я боюся найбільше?» – «Чого?» – «Протягів! А з іншим упораємося».
І справляється Кудревич! Коли нас повезли до «Мрії», одного з найкращих господарств області, я, ніде правди діти, очікував офіціозу. З'ясувалося: побілений сивиною, але з юнацьким запалом і вогнем в очах Микола Андрійович і перед керівниками не гнеться, і у свою справу закоханий. Про корів готовий розповідати годинами. Говорить, був у Словенії – «так їм руки треба повідбивати за те, як там господарюють!» Показував нам ферму, як дім рідний.
– Солома коровам на корм не йде. Тільки на підстилку. Люцерни заготовили вісім з половиною тисяч тонн... – Директор хоче розповісти журналістам якнайбільше, і ми трохи губимося від великої кількості інформації. – По три рушники для доярки на кожну корову. Все мусить бути чистим. Наші корови перед отеленням проходять ультразвукове обстеження.
Саме час звернутися до цифр. У 2010 році чистий прибуток СТОВ «Мрія» склала понад 38 мільйонів гривень, зокрема за тваринництвом – понад сім мільйонів. Цього року врожайність озимої пшениці склала 80,3 центнера з гектара (валовий збір – 7,5 тисячі тонн), ячменю – 61,5 центнера з гектара (зібрали 1,1 тисячі тонн). Без коментарів.
Підприємство утримує майже 1700 голів ВРХ, зокрема шістсот корів. За десять місяців реалізовано 4117 тонн надоєного молока в заліковій вазі. Його приймає комбінат у Купянську.
А як же персонал? Середньомісячна зарплата в господарстві 2437 грн – це без премій. Кількість постійно працюючих працівників доходить до двохсот п'ятдесяти чоловік.
Надійні люди, раз директор будує великі плани.
– Ми хочемо на базі господарства заснувати племзавод, – говорить М. Кудревич. – Усі комісії пройшли... Також збільшимо у два рази надої, не сумніваюся в цьому. Але головне – скуштуйте ж нашого молока, все зрозумієте!
Скуштували. Справді, все стало зрозуміло.
