(До 80-річчя Одеської області)

(Продовження.

Початок в номерах «ОВ» від 14.01.2012 р.,

17.01.2012 р., 21.01.2012 р.)

Після Великої Вітчизняної війні на території Одеської області тривали адміністративно­територіальні зміни, які відповідали геополітичним та соціально­економічним реаліям і завданням того часу. Так, Постановою Президії Верховної Ради СРСР від 30 березня 1944 р. Миколаївська область була розділена на Миколаївську і Херсонську, у зв’язку з чим від Одеської до Миколаївської області відійшли райони Арбузинський, Благодатненський, Братський, Вознесенський та Веселинівський.

У 1944­1945 роки Гросулівський район був перейменований на Великомихайлівський, Валегоцулівський – на Долинський, Янівський – на Іванівський. З Андрієво­Іванівського району було виділено новий район – Миколаївський.

У травні 1949 року райцентр Грушківського району був перенесений з Грушок в Ульянівку, у зв’язку з чим Грушківський район був перейменований в Ульянівський.

Лютий 1954 року. У зв’язку з ліквідацією Ізмаїльської області до Одеської області були приєднані наступні райони: Арцизький, Болградський, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Новоіванівський, Ренійський, Саратський, Старокозацький, Суворовський, Тарутинський, Татарбунарський, Тузлівський і міста Ізмаїл, Вилкове, Білгород­Дніст­ровський.

Одночасно Указом Президії Верховної Ради УРСР від 17 лютого від Одеської області до Миколаївської відійшли місто Первомайськ та Великоврадіївський, Доманівський, Кривоозерський, Мостовський, Первомай­ський райони. До Кіровоградської області – Гайворонський, Голованівський, Віль­шанський та Ульянівський райони.

Долинський, Піщанський та Троїцький райони у листопаді 1957 року були ліквідовані. Їх територія розподілена між районами Ананьївським (9 сільрад), Балтським (3 сільради), Котовським (3 сільради), Любашівським (3 сільради), Савранським (6 сільрад) і Ширяївським (1 сільрада). Райцентр Лиманського району був перенесений з Лиманського в Білгород­Дністровський, який був раніше містом обласного підпорядкування, а район отримав назву Білгород­Дністровського.

У червні 1958 року Чорнянський і Красно­окнянський райони були об’єднані в один Красноокнянський район. Вилкове з обласного підпорядкування перейшло до районного і було включене до складу Кілійського району.

Незважаючи на ці зміни, тривала відбудова народного господарства. Так, за великі успіхи, досягнуті трудящими Одеської області у збільшенні виробництва зерна, цукрового буряку, м’яса, молока та іншої сільськогосподарської продукції, за успішне виконання соціалістичних зобов’язань з продажу державі у 1958 році 46 мільйонів пудів хліба, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1958 року Одеська область була нагороджена орденом Леніна.

У січні 1959 року були ліквідовані райони Андрієво­Іванівський з передачею його території до складу Миколаївського району, Жовтневий – з передачею території у Березівський, Цебриківський і Ширяївський райони. Райцентр Суворовського району був перенесений з с. Суворове до Ізмаїла, який був раніше містом обласного підпорядкування, і район отримав назву Ізмаїльського. Сім сільрад, підпорядкованих Ізмаїльській міськраді, були передані до Ізмаїльського району.

Таким чином, на 1960 рік у склад Одеської області входив 31 район: Ананьїв­ський, Арцизь­кий, Балтський, Біля­їв­ський, Березівський, Болградський, Білгород­Дністровський, Бородинсь­кий, Великомихайлівський, Іванівський, Ізмаїльський, Кілійський, Кодимський, Комінтернівський, Котовський, Красно­окнянський, Любашівський, Мико­лаївський, Новоіванівський, Овідіо­польський, Одеський, Роздільнянський, Ренійський, Савранський, Саратський, Старокозацький, Тарутинський, Татарбу­нарський, Фрунзівський, Ширяївський, Цебриківський. Але адміністративно­територіальні зміни тривали і в подальшому, доки Одеська область не набула сьогоднішніх обрисів.

У січні 1963 році Указом Президії Верховної Ради УРСР місто Котовськ було віднесено до міст обласного значення.

(Далі буде)