Субота… Ще тількино починає світати, а самісінький центр Миколаївки поступово наповнюється гомоном. Чуються чоловічі та жіночі голоси, а згодом до них долучається кувікання, кукурікання, бекання і мекання... Це – базар села. І з кожною хвилиною він набирає, як кажуть, все більших обертів. Майже за тим сценарієм, що й гоголівський «Сорочинський ярмарок».
На цей добре впорядкований миколаївський ринок щовівторка та щосуботи з’їжджаються звідусіль: із сіл Романівки та Денисівки сусідніх Ананьївського і Любашівського районів, з найближчих населених пунктів Миколаївського району і навіть із Ширяєвого. Одні прибувають сюди, щоб щось продати, а другі – щоб купити.
Покупцям пропонуються різноманітні продукти харчування, промислові, господарчі товари, побутова техніка та запасні частини до неї. Підприємці розміщуються за двома добротними прилавками. Над ними дах, що дуже зручно, адже можна і в негоду торгувати.
Є на базарі місце для реалізації домашньої живності. Підходжу до кількох причепів, в яких привезли поросяток. Господарі на всі заставки розхвалюють куцохвостих. Припрошують, купуйте, люди добрі, кабанчики доброї породи, будете згодом мати значний зиск – і м’ясо, і сало. А неподалік пенсіонерка тримає на налигачі двох кізочок і теж закликає базарувальників обзавестися цими тваринами, бо у них цілюще молоко. Попивши його декілька місяців – можна підправити здоров'я. Тут же продаються й голосисті півні, й куркинесучки, і яйця від них.
Миколаївці та мешканці навколишніх сіл мають змогу ласувати й свіжою рибою. А таке задоволення їм надають господарі ставка, який розташований у сусідньому селі Вербовому Ананьївського району.
– Впорядкований ринок у нашому селі працює ось уже майже чотири роки, – розповідає Миколаївський сільський голова Михайло Йосипович Смачинський. – Ініціатором його створення був голова районної ради Віктор Іванович Погорєлов. Мій попередник на цій посаді Георгій Георгійович Дехтяр потурбувався про виготовлення і встановлення торговельного обладнання. Організацією роботи базару займається комунальне господарство «Аквавіта», яке діє при сільській раді. Очолює його Михайло Лукич Сирко.
Крім базару, на якому завжди порядок, і у визначені дні йде жвава торгівля, цей сільський комунальник слідкує за санітарним станом усього села. Влітку, використовуючи свій власний трактор ЮМЗ6, він роторною косаркою викошує на території сільради всі бур’яни. Михайло Лукич також підтримує на належному рівні водогінну мережу Миколаївки.
Хочу відзначити, що це – ініціативний, розумний фахівець. Знаю його ще з тих часів, коли він очолював тракторну бригаду в тодішньому колгоспі «Прогрес». У той час він зарекомендував себе вмілим керівником середньої ланки. І таким Михайло Лукич залишився й донині.
