Я хочу поділитися своїми спогадами про колишнього командира 3го гірськострілецького батальйону 122го мотострілецького полку 201ї мотострілецької дивізії 40ї армії капітана Валерія Сергачова. Служили ми з ним разом у 19811982 роках. Я, лейтенант, командував мінометним взводом.
Уся повсякденна діяльність Сергачова була спрямована на те, щоб зберегти життя та здоров’я підлеглих, при цьому успішно виконавши поставлене завдання. Дисципліна в батальйоні була залізна, а за своїх підлеглих Сергачов завжди стояв горою. Він, капітан, міг відмовитися виконати неправомірний наказ навіть полковника, якщо вважав, що цей наказ має корисливу мету. Наведу один приклад.
…Четвертий день операції. Місцевість гориста, причому через скупченість і різку нерівність ландшафту видимість – метрів 500800. Батальйон урядових військ Афганістану переслідує душманів. Наш батальйон рухається за 200300 метрів із завданням підтримувати вогнем. При підході до гірського серпантину ми втрапили під обстріл із боку невеликого кишлака. Загалом вогонь був радше з метою затримати, а не завдати поразки. Афганські солдати відразу залягли й далі йти не захотіли. Прибіг із їхнього батальйону радянський радник у званні підполковника і спробував примусити нашого командира повести своїх солдатів поперед афганців. Сергачов йому сказав: «Мені командуванням поставлено завдання прикрити дії урядових військ, а не виконувати за них завдання. Тим більше, що втрачати своїх людей намарне я не хочу». Почалися погрози на адресу капітана Сергачова, адже з радника запитували за втрати афганців і за виконання поставлених завдань. А втрати радянських солдатів його турбували дуже мало. Комбат його послав... і віддав наказ розгорнути міномети та придушити вогневі точки душманів. Після перших розривів мін вогонь із боку кишлака ослабнув, а потім і зовсім припинився.
Капітан Сергачов мав величезний досвід ведення бойових дій, підкріплений обережністю, продуманістю всіх дій, і «нюх» на небезпеку, інтуїцію, «шосте чуття». Багато разів ми мали змогу переконатися, що наш комбат інтуїтивно відчував небезпеку, і, найголовніше, не боявся до цього чуття дослухатися. Наведу ще один приклад.
…Останній день операції. Наш батальйон одержав команду на висування в зону відповідальності полку. За нами мала йти з годинним проміжком колона рейдового батальйону 149го мотострілецького полку нашої дивізії. Привал був намічений і заздалегідь оголошений усьому батальйону біля командного пункту місцевого батальйону. Але командир раптово вирішив зробити привал раніше. З’їхали з дороги й зупинилися у звичайному порядку. Колона гірськострілецького батальйону 149го полку обігнала нас десь хвилин за 50, і, пройшовши буквально кілометрів із п’ять, втрапила в засідку. Командир батальйону вислав допомогу. Напад відбили без втрат із нашого боку. Після привалу продовжили рух до полку. Збав Боже мені зловтішатися із приводу того, що бойові друзі з гірськострілецького батальйону 149го полку втрапили в засідку, а ми уникли цієї сумної долі. Просто їхній комбат не мав підвищеного чуття небезпеки.
Або інший приклад. Рухаємося в пішому порядку в район прочісування. Рухаємося абсолютно спокійно, виставивши тільки передову та бічні варти. Жодних сигналів про небезпеку немає. Знову ж комбат наказує розгорнутися в бойовий порядок. Проходимо метрів зі 100 і втрапляємо під обстріл. Тільки обстрілюють уже не масу людей, де кожна куля може влучити в ціль, а розосереджені підрозділи, готові до бою.
Багато хто з нас, що служили під командуванням капітана Сергачова, завдячує йому життям.
Що мені ще запам’яталося в комбатові, так це його постійний спокій, урівноваженість, рівне ставлення до всіх своїх підлеглих, ретельне обмірковування (без тугодумства) своїх дій, слів і розпоряджень. Можливо, що саме від нього я взяв за приклад і за правило навіть у найтяжчі моменти говорити з людьми без галасу, спокійним, рівним голосом, і, тим більше, без образ.
Усі знали, що капітан Сергачов – професіонал своєї справи. Чудовий стройовик, завжди підтягнутий, форма на ньому як улита, навіть важкий підсумок із магазинами до автомата й кобура з пістолетом видадуться приклеєними до пояса. Чудово стріляв із усіх видів зброї. Культурний, ерудований у багатьох сферах життя чоловік, що вміє цікаво розповідати, і найцінніше – слухати. Чудовий організатор усіх заходів у батальйоні й методист «від Бога».
Коли мене у званні капітана призначили командувати артилерійським дивізіоном, я часто намагався звіряти свої дії з діями капітана Сергачова, навіть подумки ставив його на своє місце й аналізував, як би він вчинив у даній ситуації. Часто це допомагало. Загалом, нашого командира батальйону ми можемо згадувати тільки добрим словом. Нехай його до кінця життя супроводжує тільки успіх.
