Земля звитяги і труда: Фрунзівський район

Сторінки біографії

Фрунзівський район розташований у центральній частині області, заснований у березні 1923 року. Його територія становить 956 квадратних кілометрів і межує з Крас­ноокнянським, Ананьївським, Ширяївським, Великомихайлівським районами, а також із Придністров’ям. Відстань до обласного центу автомобільним шляхом Одеса – Балта – 140 кілометрів. З півночі на південь проходить залізнична магістраль Київ – Одеса.

На території району налічується 51 насе­лений пункт, що входить до двох селищних та одинадцяти сільських рад. Чисельність постійного населення району становить понад 20 тисяч 200 чол. За національним складом майже 90 відсотків – українці.

Економіка району має сільськогосподарське спрямування. Його земельний фонд становить 95610 гектарів. Із загальної кількості ріллі (понад 56 тисяч гектарів) хлібороби трудяться на 32159 гектарах. Агропромисловий комплекс становлять 88 сільгосппідприємств різних форм власності, що спеціалізуються на вирощуванні зернових, зернобобових культур та утриманні тваринництва. Позитивним є поступове створення нових молочно­товарних ферм на базі фермерських господарств «Туманове» і «Марія», а також збільшення поголів’я овець – на сьогодні їх нараховується 1250 голів.

Основу промислового комплексу становить «Затишанське ХПП», що спеціалізується на зберіганні і переробці зерна.

Останнім часом значно оновилася і роз­ширилася мережа торговельних закладів. Особливо привабливими стали центральні площі найбільших населених пунктів – Фрунзівки і Затишшя, де силами підприємців будуться нові, сучасні магазини і крамниці, впорядковуються прилеглі до них території.

Медичне обслуговування населення забез­печують Фрунзівська центральна районна лікарня на 120 ліжок, Затишанська, Павлівська і Перехрестівська лікарняні амбулаторії за­гальної практики, а також 14 фельдшерсько­акушерських пунктів. Працює 24 клубних заклади і 27 бібліотек.

До мережі навчальних закладів входять 15 шкіл, 9 дитячих садочків та професійний ліцей. Функціонують дитячо­юнацька спортивна школа та три її філії, Будинок дитячої творчості, музич­на школа, історико­краєзнавчий музей. Його експонати розповідають про минуле на­шого краю.

Щоб залишився добрий слід

Батькові пороги голови райдержадміністрації Павла Сте­пановича Шестопалюка та голови районної ради В’ячеслава Леонідовича Паровенка – в селах Андрусове та Єлизаветівка Фрунзівського району. Вони – корінні жителі цієї славної землі, для кожного з них рідний край дорогий по­своєму. Тому дбати про його розвиток, робити свій внесок у зміцнення економіки – не лише головне завдання, а й щире покликання нинішніх керівників району.

– Ми обоє прийшли на керівні посади влітку минулого року, – розпочав нашу розмову голова районної ради В’ячеслав Паровенко. – Це був напружений час жнив, період підготовки закладів освіти до нового навчального року, процес завершення будівництва Павлівської школи, реконструкції хірургічного відділення центральної районної лікарні. Крім цього, потребували негайного розв’язання інші щоденні проблеми. Той темп роботи, що був заданий попереднім головою райдержадміністрації Сергієм Бринзою, депутатом обл­ради Олександром Пресманом важливо було не тільки зберегти, а й наростити. Адже постійно ставилися все нові та нові завдання. Звичайно, левова частка цих турбот лягала на плечі виконавчої влади, якій необхідно було глибше вникати в суть усіх справ, бути відповідальною за все, що відбувається в районі. Та завдяки досвідові, обізнаності в місцевих реаліях, тісній співпраці з органами місцевого самоврядування голові райдержадміністрації Павлові Шестопалюку вдалося високо утримувати планку розвитку нашого краю. І сьогодні багато які питання ми намагаємося вирішувати спільно.

– Справді, минулий рік був нелегким, зате щедрим на знакові події, – зазначив голова РДА. – Окрім введення в експлуатацію згаданих В’ячеславом Леонідовичем соціальних об’єктів, безперечним позитивом є газифікація села Мар’янівка, продовження таких робіт у селі Загір’я, вивезення складу небезпечних отрутохімікатів. У цьому нам дуже допомогли депутати обласної ради від нашого округу.

Особливою відмінністю минулого року є те, що вдалося залучити до розв’язання деяких соціальних проблем місцевих сільгоспвиробників і підприємців. Облаштували внут­рішні туалети та впорядкували території навчальних закладів. У районі немає такої школи, де не допомогли б меценати. За нашими підрахунками, сума спонсорських внесків сягнула 200 тисяч гривень, що дало можливість створити для дітей нормальні побутові умови. Це справді безпрецедентний проект районного рівня. Цього року плануємо продовжити таку практику, необхідно обладнати ще три вбиральні у школах та подбати про розвиток спорту – десь треба оновити інвентар, десь провести ремонт спортзалу чи обладнати майданчик. Гадаю, що байдужих до цих проблем не виявиться. Тим паче що ми відчуваємо постійну підтримку керівників підприємств, установ, організацій, сільгоспформувань, підприємців і дуже вдячні їм за розуміння, за те, що вони – наша надійна опора.

Нинішній рік буде ознаменований не менш значущими подіями в життєдіяльності району, продовжує П. Шестопалюк:

– Важливою є реалізація проекту «Народний бюджет», ініці­йованого губернатором Оде­щини, керівником обласної ор­га­нізації Партії регі­онів Едуардом Леонідовичем Матвійчуком. У квітні розпочнеться друга хвиля сходів громадян, де людям будуть озвучені конкретні об’єкти і завдання влади. За програмою «Народного бюджету» район має освоїти понад 10 мільйонів гривень – на ремонт доріг, охорону здоров’я, культуру, освіту, спорт, благоустрій та інше. Крім того, майже 31 мільйон гривень буде направлено на соціальний захист населення. Зараз у районі розгорнуто масштабну роз’яснювальну роботу щодо запропонованих Президентом України Віктором Януковичем соціальних ініціатив. Завдання влади – піти назустріч громадянам, щоб кожна людина отримувала належні їй пільги та соціальні виплати.

– Як відомо, нинішній рік проходить під гаслом охорони здоров’я, тож особливу увагу приділятимемо закладам медицини, – зазначив В. Паровенко. – На ремонт ФАПів та амбулаторій буде спрямовано понад 2,5 мільйона гривень бюджетних коштів, свою фінансову підтримку також надасть депутат облради О. Пресман. Його внесок становитиме 525 тисяч плюс відкриття аптечних кіосків у Павлівці та Перехрестовому і соціальної аптеки у Фрунзівці.

– Торкаючись планів на поточний рік і реалізації проекту «Народний бюджет», можна впевнено говорити про розв’язання низки гострих соціальних проблем, – додав П. Шестопалюк. – Взяти хоча б такі, як газифікація Мар’янівського навчально­виховного комплексу, початок будівництва очисних споруд центральної районної лікарні та Затишанського притулку для дітей, заміна вікон і частини дверей у шістьох школах, ремонт Перехрестівського будинку культури, який через аварійний стан не функціонує вже 8 років! Буде також проведено реконструкцію центральної водонасосної станції у Фрунзівці, завершено роботи з водозабезпечення жителів вулиці Фрунзе у районному центрі та у селі Павлівка, де побудовано нові мережі. Нарешті дійде свого розв’язання й найбільша проблема затишан – встановлення нових башт Рожновського та заміна частини водогону. Без перебільшення скажу, що це буде справжнім спасінням для людей.

Поряд із цим значні фінансові вкладення плануються для осві­тлення населених пунктів, ремонту доріг, закладів культури тощо. Важливо, що всі роботи виконуватимуться із залученням місцевих організацій. Це дасть можливість не лише наповнювати бюджети, а й задіяти наявні потужності, забезпечити людей роботою та стабілізувати фінансовий стан тих же комунальних служб.

Досягаючи певних успіхів та окреслюючи плани на перспективу, керівники району з оптимізмом рухаються у визначеному напрямі з усвідомленням того, що трудяться на батьківській землі, у благодатному краї, де ростуть їхні діти та онуки. Це накладає особливий відбиток на діяльність перших осіб району, адже хочеться зробити якомога більше корисного для своїх земляків та залишити по собі добрий слід.

Бліц-опитування

За що я люблю свій рідний край

Марина Скляренко,

художній керівник

Павлівського будинку

культури:

Свою любов до рідного краю можу висловити рядками:

…Це край моєї втіхи і краси

Із рідним словом,

з рідними піснями,

Тулюся до вкраїнської краси,

Бо це взяла від батька і від мами!

Із задоволенням виконую пісню з цими словами на концертах, адже це справді гімн рідному краю – місцю, де я народилася, живу і самореалізовуюся. Сприяють цьому також умови, створені в районному Будинку культури. Без перебільшення можу сказати, що це найкращий за своїм виглядом і змістом заклад культури серед подібних йому в області. У цьому не раз переконувалися й гості під час різноманітних семінарів на базі Фрунзівського будинку культури.

А як же не любити найкраще в світі село, коли бачиш результати своєї праці – чудові виступи зразкового дитячого вокального ансамблю «Мальви», який я створила у 2008 році. Концерти на сцені Павлівського та районного будинків культури, участь у святкових заходах у Великомихайлівському районі надихають і спонукають творити для розвитку любого серцю краю.

Олена Абраменко,

заступник

директора Фрунзівського

професійного ліцею:

– Де б я не була, завжди з гордістю кажу, що народилася на славній Одещині. А свою малу батьківщину, Фрунзівку, дуже люблю за її красу і неповторність, за працьовитих людей, які не бояться труднощів, а навпаки – йдуть вперед.

Так склалося, що моє становлення на нинішній посаді припало на нелегкі часи існування навчального закладу. Пам’ятаю, тоді стояло риторичне запитання: бути чи не бути йому на ниві професійно­технічної освіти. Понад три роки колектив на чолі з директором ліцею Ігорем Мартинюком доводить своє право на існування. І нам було дуже приємно, що під час проведення Єдиного методичного дня, на який з’їхалися керівники всіх закладів профтехосвіти нашої області, ми почули схвальні відгуки про свою роботу. Після цього хочеться досягати все нових і нових результатів!

Олена Лисик, заступник

директора Йосипівського

навчально­виховного

комплексу:

– Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто гніздиться у твоєму серці. Адже немає в світі нічого кращого за рідний край. У кожного він свій, неповторний, але однаково дорогий. Для мене це мальовниче село Йосипівка. До чого ж люблю його! Зі щемом в душі спостерігаю, як починається новий день, як прокидається село! Хай воно і не таке заможне, показне; може не кожному западе в душу, але від цього воно мені не менш улюблене і дороге. Я дуже люблю свою школу, де навчалася, а тепер і сама навчаю дітей. Стараюсь піднести учням любов до рідного краю. Часто спілкуємося із жителями нашого села, які розкривають мені цікаві сторінки історії. Ці свідчення є дуже цінними. Любити свій край – це не тільки пишатися його славною історією, але й прагнути своїми діями дбати про його велич. Будьмо щирими один з одним! Це зробить наше життя ще кращим, а рідний край – могутнішим, красивішим і заможнішим.