Візит Віктора Януковича до Литовської Республіки став черговим кроком у розвитку відносин між нашими країнами, але й сприятиме євроінтеграції України. Співпраця наших держав має як глибоке історичне коріння, так і реальні наробітки на сучасному етапі.
Україна та Литва належали до Великого Князівства Литовського – потужної середньовічної держави, яка була серед лідерів Центральної та Східної Європи. Потім наші народи протягом століть переживали різні непрості історичні колізії, але при цьому зберігали взаємну симпатію. Очевидно, що історична основа дружніх відносин, попри відсутність спільного кордону, сприяє ефективному діалогові Києва та Вільнюса. Невипадково наші держави сьогодні є «наріжними каменями» у Балтійсько–Чорноморському регіоні, а угоди про співпрацю встановлено між усіма 10 повітами Литви та 15 областями України. Досвід транскордонної співпраці дозволяє стверджувати, що саме народна неформальна дипломатія є ефективною запорукою розвитку дружби між державами.
Після встановлення дипломатичних відносин у грудні 1991 року співпраця Литви й України стала зразковою серед пострадянських країн. Київ і Вільнюс не мали суперечок, що дало змогу вести дуже щільний і ефективний діалог, не озираючись на персоналії державного керівництва. Варто відзначити, що інтенсивність контактів між високопоставленими чиновниками двох країн безпрецедентно висока порівняно з іншими колишніми республіками Радянського Союзу. Після вступу до Європейського Союзу Литва стала справжнім провідником нашої держави на непростих шляхах євроінтеграції. У таких складних моментах дружба між країнами проходить випробування та справжнє загартування.
Звернімо увагу на декілька фактів. Товарообіг між нашими державами становить сьогодні близько 500 мільйонів доларів, причому його левова частка – це закупівля бензину з нафтопереробного заводу в литовському місті Мажейкяй. Геть очевидно, що нашим державам до снаги істотно збільшити товарообіг уже найближчим часом, адже можливості співпраці реалізовано в найліпшому разі на третину. Балтійські та чорноморські порти можна сполучити швидкісними магістралями, які можуть стати частиною загальноконтинентальної транспортної інфраструктури.
Варто відзначити, що розширення Євросоюзу сприймається у Старому Світі неоднозначно. Кілька держав так званої Старої Європи прагнуть виступити в ролі «істини в останній інстанції», бажаючи висувати все нові й нові умови для потенційних членів Європейського Союзу. Доходить до того, що привселюдно висловлюються сумніви в європейській ідентичності України, хоча основи демократичного розвитку нашої країни нічим не поступаються якістю західноєвропейським. З іншого боку, європейські «неофіти», колишні країни народної демократії й радянські прибалтійські республіки, радо пропонують руку допомоги Україні. Литва головуватиме в ЄС у другій половині 2013 року, і в цей період очікується справжній прорив у відносинах між Україною та ЄС.
Візит Віктора Януковича до Литви має дати новий імпульс нашій європейській інтеграції. 25 лютого в Брюсселі відбудеться саміт Україна – ЄС, у плині якого обговорюватиметься перспектива підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Цей документ мусить стати безпрецедентно вагомим, сформувати матрицю відносин між Україною та ЄС із урахуванням перспективи вступу нашої держави до європейської спільноти. На це спрямовані такі складові Угоди про асоціацію, як створення зони вільної торгівлі, спрощення візового режиму та максимальна гармонізація вітчизняного законодавства з європейським. У Європейському Союзі дедалі активніше звучать голоси на підтримку прискорення євроінтеграції нашої країни, і голос Литви серед них звучить особливо переконливо та впевнено.
