Олег Бойко – Нерушайський сільський голова, вважає, що йому пощастило: друге скликання його роботи на цій посаді випало на період «потужного», як він говорить, проекту «Народний бюджет». Раніше б, напевно, з таким обсягом та у такі короткі терміни, не впоралися. Але й у перше своє скликання, вважає, вдалося чимало. Можливо, тому, що із самого початку був налаштований на створення такого мікроклімату в селі, коли один за всіх і всі за одного. Хоча розумів: не так-то просто буде цього домогтися. 1800 жителів, кілька сот дворів. А кожна родина – це окремий організм зі своїми порядками та звичаями і не завжди з гостинно відчиненими дверима. Але для початку було важливо зацікавити людей, залучити до насущних турбот свого села. Разом обговорювали, куди і на що, насамперед, витрачати кожну копійку.
Скажімо, замінити ще кілька вікон та дверей у двоповерховому дитячому садку чи встановити декілька камер відеоспостереження. Грошей вистачало на щось одне. Вирішили громадою зупинитися на першому, хоча вікна в дитячому садку почали замінювати ще кілька років тому. Тоді на це район виділив 20 тис. грн. Минулого року обійшлися 24 тис. грн власних коштів. Треба б цю роботу завершити. А камери відеоспостереження будуть встановлюватися у міру надходження коштів. До слова, у день мого там відрядження саме одну з них встановлювали електрики.
– Добра справа, – зауважив Бойко. – Якби раніше – скількох неприємностей уникнули б. Напевно, вдалося б запобігти крадіжці багатометрового кабелю зі стовпа. Не ризикнули б грабіжники. І адже капостять свої, односільчани! Це ж треба – злили масло із трансформаторної підстанції, залишивши частину села без світла.
Слухаючи сільського голову, я переконувалася, – найгірше те, що подібні паскудненькі, з підворіття, справи, як, наприклад, потрава чужих посівів випущеною попастися господарською худобою або птицею, ліхтарі, що їх розбивають вночі, вивалене у неналежному місці сміття, – наслідок не лише огидної психології людини без совісті, але й не менш небезпечної позиції – «моя хата скраю» – стороннього спостерігача. Важко повірити, що в усіх цих випадках не було жодного свідка. Я, до речі, запитала про це одну з жительок Нерушая.
– Так, є в нас такі, ми навіть знаємо, хто на які капості здатний, – ухильно відповіла вона. – Але кому хочеться псувати стосунки?
Але це якщо друг – із другом. А який же це друг? Швидше – шкідник!
Порушували жителі цю тему на нещодавньому сході, коли обговорювали підсумки виконання запланованого громадою в межах проекту «Народний бюджет». І якщо врахувати, що на нього зібралося народу утричі більше, ніж на попередній, то явно тут були і ті «втихаряшники», здатні у зручній для них ситуації скористатися чужим добром і просто – нашкодити.
Бойко вважає, що треба змінювати психологію таких людей. Так легко сказати: «Чуже – не чіпай!» або «не ламай», «не знищуй». Але як «вдовбати» у голову негідника або капосника, що чималі гроші, витрачені на усунення ними ж завданого збитку, могли піти, скажімо, на ремонти аварійного мосту через річку Нерушай або на упорядкування цвинтаря, на зачищення сміттєзвалища або на передплату для бібліотеки дитячої художньої літератури? Та й чи мало в Нерушаї інших справ, щоб витрачати час і нерви на розгляди?
У селі, наприклад, кожний знає, яка велика тут проблема з водою, над розв'язанням якої б'ються і сільська, і районна влада. Їздив Бойко з керівником ПП «Агросоя» Віктором Голобородьком до державного регіонального проектно-дослідного інституту «Укрпівденьдіпроводгосп», щоб укласти договір на проведення аналізу ґрунтових вод у різних точках села. Фахівці попрацювали, але висновок зробили невтішний: мінералізація води перевищує припустимі норми у два-три рази. Вихід єдиний – підвести технічну воду від найближчої насосної станції, що качає її з Дунаю. А вже доведуть її до стану питної очисні установки. Як вже зробили в Лимані. Звичайно, необхідних на це 2,5 млн грн у сільському бюджеті (минулого року до його дохідної частини надійшло понад 1 млн 190 тис. грн – 107,2 відсотка до плану) немає й у спомині. Проте, проектно-кошторисна документація є, її експертизу проведено. То ж, можливо, у кілька етапів роботу виконати все ж таки вдасться. Якщо діяти спільними силами…
Правду кажуть: вода під лежачий камінь не потече. У нерушайській дійсності це добре проглядається. На бюджетні кошти закупили для дитячого садка побутову техніку, придбали і встановили на стадіоні сидіння, оздоровили
29 дітей, у центрі села відновили дитячий майданчик. Але скільки ще є запланованого громадою, і воно теж потребує фінансування на цей рік. Добре б це усвідомити частині фермерів та власників земельних паїв, що ухиляються від сплати податку з доходів фізичних осіб. Що так само стосується і єдиного соціального внеску. Адже на сьогодні сума їхніх виплат значно нижча за одержувані пенсії. А тим часом нерушайці з держбюджету на надання різних видів допомоги населенню одержали 1 млн 321 тис. грн. Щоправда, Бойко відзначає, що дуже старається в багатьох питаннях обходитися власними зусиллями – через збільшення надходжень до сільської скарбниці. Вже з вересня – до того є всі передумови – почнуть працювати над сільським бюджетом наступного року.
Ми пройшлися з Олегом Бойком селом, побували в бібліотеці, у Будинку культури, з чудовою глядацькою залою, м'якими кріслами, добротним вбранням сцени має урочистий вигляд. І дитячий садок не обминули. І щоразу я звертала увагу на високі, звідусіль помітні куполи місцевої церкви – величної монументальної будівлі, переданої під охорону держави як культурна спадщина. Але ще здалеку помічаєш, як дуже потребує храм ремонту, на що знадобляться чималі гроші. Потроху їх люди збирають, і навряд чи хоча б копійку поклали на цю добру справу ті, хто із совістю не дружить. Але Бог їм суддя…
– З депутатами ми все робимо, щоб наша громада була дружною. У такій атмосфері негідники просто переведуться. Як бур'яниста трава на оброблюваній землі.
