У радянський період під час збирання врожаю в деяких районних газетах практикувалася така форма подання матеріалу, як «Щоденник жнив». Багато видань зберегли цю традицію й посьогодні. От уявіть собі: береш газету в руки, а на першій сторінці – вся картина, і по кожному господарству зокрема. Сільський читач знає, скільки гектарів підлягають до збирання, скільки обмолочено, намолочено… Та найбільшу цікавість завжди викликає колонка з показниками врожайності. Адже саме із цих даних видно, хто справді боровся за врожай, а хто лише створював вигляд бурхливої діяльності.
Опинитися серед тих, хто пасе задніх, було справжньою трагедією для керівника господарства. А нині складається таке враження, що деякі господарі спокійно почуваються серед аутсайдерів. Отже – хитрий, зумів спрацювати собі на користь, приховуючи реальний стан справ.
У Фрунзівському районі є декілька сільськогосподарських формувань, які неприємно вразили показниками врожайності. Це «Стан», «Сад-К», «Темп», які намолотили від 17 до 19 центнерів з гектара. Та найбільше відзначилося підприємство «Благо» (керуючий – Д. Корсаков), де протягом жнив показували від 9,1 до 11,8 центнера. Як на мене, таких результатів досягають, коли взагалі жодної уваги не приділили матінці-землі. Загорнули насіння в ґрунт і чекали жнив. Чи можна в такому разі говорити про раціональне використання земельних ділянок? І чому допускається таке ганебне ставлення до найбільшого національного багатства?
– Ці питання стоять і перед районною владою, – коментує ситуацію голова Фрунзівської райдержадміністрації Павло Шестопалюк. – Практично на кожній нараді ми визначаємо причини низької врожайності зернових. Їх декілька. По-перше, хтось сподівався на сприятливі погодні умови і зволікав з початком жнив, а після рясних дощів уже не було можливості якісно проводити косовицю основного хліба. Це призвело не лише до втрат зерна, а й до зниження його класності. По-друге, свій гіркий внесок до загального результату зробили і дрібні господарства, які почувають себе занадто самовпевненими – у розпал жнив не поспішають залучати додаткову техніку, а намагаються впоратися власними силами. Як свідчить практика, таке сумнівне заощадження (за наймані комбайни треба ж платити!) призводить до значних втрат. І третьою, основною причиною, є елементарне приховування реальної урожайності. Ми розуміємо, що кожен рік приносить хліборобам якісь особливі умови, є певні об’єктивні причини отримання низьких врожаїв. Та коли це трапляється систематично, з року в рік, до горе-керівників слід вживати дієвих заходів. Уже сьогодні деяким із них надіслано листи з попередженням про припинення тимчасової угоди щодо оренди землі. Такий документ укладається терміном на один рік, і ми маємо право передати землі ефективнішому землекористувачеві. Досвід роботи із так званими заїжджими гастролерами, яких представляє і підприємство «Благо», в районі вже є. Тому нині намагаємося підшукати місцевих сільгоспвиробників, які добре зарекомендували себе у попередні роки. Хоча, чесно кажучи, не можна нарікати на роботу всіх заїжджих орендарів – ми маємо чимало прикладів їхньої ефективної діяльності в районі як в обробітку землі, так і в соціально-економічному розвитку територій.
Слід сказати, що в районі сьогодні не обробляється близько п’яти тисяч гектарів ріллі. Причому понад дві тисячі з них – найнижчої якості, заросли бур’янами, деревами і кущами. Такі ділянки непридатні до обробітку, тож завдання влади – перевести їх до іншої категорії земель – у пасовища, сінокоси – або передати під заліснення. Решта наділів поступово передаватимуться в оренду, хоча охочих працювати на схилах та пісках не так і просто знайти.
Коли проблема нераціонального використання земель досліджувалася у Великомихайлівському районі, було виявлено один доволі цікавий момент. Серед тих, хто нинішнього року допустив найнижчу урожайність ранніх зернових і зернобобових культур, перший заступник голови райдержадміністрації Віктор Голоколєнцев назвав три господарства: «Янтар», «Нива» та «Острівське». Причому нехитре розслідування показало, що фрунзівським «Благом» та ТОВ «Острівське» у Великомихайлівському районі керує одна і та ж людина, яка живе в Одесі. І якщо у Фрунзівському районі підприємство обробляє понад 500 гектарів, то на території Соше-Острівської сільської ради (Великомихайлівський район) воно орендує близько двох тисяч гектарів. Показники урожайності теж різняться – «Острівське» домоглося 18,3 центнери з гектара, а фрунзівське «Благо» – 11,8. Отже, задуматися є над чим. Крім того, можна припустити, що інвестори десь мають серйозний бізнес, а на сільській землі працюють за залишковим принципом, висмоктуючи всі її соки і не надто переймаючись відновленням плодючості ріллі.
– Вся біда в тому, що подібні неприємності ми маємо саме в тих сільськогосподарських підприємствах, де прийшли інвестори, – говорить В. Голоколєнцев. – Часто-густо ми їх навіть в очі не бачили, бо ж на місцях залишаються тільки керуючі господарствами. Ще задовго до початку жнив відповідальні спеціалісти управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, та й я особисто, виїжджали до вищеназваних сільгоспформувань, цікавилися, чи все зроблено для отримання хорошого врожаю. Обіцяли, що все буде добре, а потім виявляється, що добрива і засоби захисту рослин закуповувалися якнайдешевші та вносилися із порушенням агротехнічних термінів. У результаті вони не спрацювали і рослини не дали очікуваного ужинку. Більше того, якщо говорити про ТОВ «Острівське», то воно працює в районі лише другий рік і спеціалізується на мінімальному обробітку ґрунту. Ця технологія потребує неабияких фінансових вкладень, що не завжди окуповуються. Хоча є й інша сторона медалі – «Острівське» ще до приходу інвесторів було майже «на лопатках», частково земля була в занедбаному стані. Тож нинішнім орендарям довелося брати непростий старт. А якщо врахувати, що минулий рік був не надто вдалим для хліборобів, то господарство, мабуть, не швидко виплутається зі складної ситуації.
Посадовці Великомихайлівської райдержадміністрації роблять усе можливе, щоб знайти ефективних орендарів. Так, до недавнього часу на території Стоянівської сільської ради не оброблялася частина пайової землі, але зараз тут працює ТОВ «Рассвет» із так званої плосківської зони. У Чапаєвській та Великозименівській громадах немає значного сільгоспвиробника, але встають на ноги фермерські господарства із сусідніх Іванівського та Ширяївського районів. Отже, є надія на покращення ситуації.
Поряд із цим до горе-господарів вживаються жорсткі заходи – лише цього року два фермерські господарства, що діяли у Петрівській та Чапаєвській сільрадах, позбавлені права користуватися землею. Протягом останніх літ наділи заростали бур’яном, а самі фермери виїхали з села. Зараз порушується питання про передання землі ефективному орендареві.
...Якщо повернутися до старих добрих часів, то сам факт публікації подібних матеріалів викликав миттєву реакцію керівництва району – діяльність голови колгоспу або директора радгоспу «під мікроскопом» розглядалася на всіх рівнях. На жаль, нинішня влада не має права втручатися в комерційну діяльність сільськогосподарських підприємств. Можливі лише консультації, рекомендації та поради. Звідси – і вседозволеність та безкарність окремих аграріїв, що зрештою може призвести до відомих сумних наслідків не лише для села, а й для держави.
