У Тарутиному пройшов ювілейний десятий Бессарабський ярмарок. Підготовку до нього, як і до кожного попереднього, вели всім районом.
Ювілей – це спогади. А я чітко пам’ятаю найперший Бессарабський ярмарок. З ранку йшла жвава торгівля з машин продукцією, яку виробили та доставили сюди сільгосппідприємства. Торгували дешевим м’ясом, зерном, овочами, борошном, олією. Закуповували мішками, з розрахунком – на зиму. Але й біля виставки-продажу новітньої сільськогосподарської техніки «Львівагромашу», «Бобруйськагромашу» публіки було чимало. Звучала музика. Адже Тарутине до всього відзначало своє 190-річчя. Були відкриті ринок «Північний», стадіон. Капітально відремонтовано районний Будинок культури та Будинок творчості. Приїхало багато гостей з Румунії, Молдови, Росії, Болгарії, Німеччини.
Популярність Бессарабського ярмарку росла. Четвертий висвітлювало вже 11 телеканалів. Учасниками п’ятого стала велика делегація керівників обласних національно-просвітніх культурних товариств – болгар, гагаузів, греків, німців, поляків, євреїв, корейців, молдаван. Сюрпризом шостого ярмарку стали 300 тис. грн, виділених областю на потреби району. До сценарію восьмого чудово вписалося вшановування Василя Михайлова, який став спортивною гордістю району. Вихованець Тарутинської дитячо-юнацької спортивної школи, він став дворазовим чемпіоном України з вільної боротьби та чемпіоном Європи. Вразила масштабністю та розмахом культурна програма дев’ятого Бессарабського ярмарку. Щедрим подарунком для всіх став грандіозний концерт, який пройшов під патронатом губернатора Одеської області Едуарда Матвійчука в межах проекту «Народний бюджет»…
На нинішній, десятий Бессарабський ярмарок (він відбувся до стихійного лиха, що спіткало Тарутинський район) я під’їхала рано. І одразу вже звично поспішила до майданчика, на якому зазвичай виставлялася цього дня сільськогосподарська техніка. Але жодних натяків на її присутність не було. Повернулася на стадіон, відзначивши про себе, що зелене поле його в гарному стані. Підтримують, отже, травичку підсіюють, адже футбольна команда «Тарутине» – одна з найкращих. А поговорила із групою хлопців – ображаються, уболівають за своїми кумирами: 10 років минуло від дня відкриття стадіону, а обіцяних перевдягалень, душових так і немає. Спасибі, РБК виручає: там у дні змагань і переодягаються. Хоча за цей час побудували чудовий стадіон у Сараті, та й у Випасному, Кирничках.
– Ми раді за них, – говорять хлопці. – Але хіба команда, яка грала на область, Україну, не заслуговує тієї ж до себе уваги?..
Тим часом стадіон наповнювався людьми. Прийшов і 85-річний Іван Афанасійович Димитров, який не пропустив жодного Бессарабського ярмарку. Він теж пам’ятає, як захоплювався виставленою новітньою технікою господарства «Юлія», яким керував Георгій Касап. І пам’ятає, скільки господарств завозили на продаж продукцію полів і ферм.
– А зараз помідори привезли, – дивується, – а вони на півкарбованця дорожче, ніж на базарі. Але як шоу, ярмарок організований за вищим класом. Хоча я б її вже ярмарком не називав. Радше фестивалем.
Цього разу урочиста частина була гранично стислою. У першому ряді трибунних крісел не побачила представників з області, які завжди були присутні на кожному Бессарабському ярмарку, керівників сусідніх районів. Ярмарок відкрив голова Тарутинської районної ради Олександр Тасмасис. Тепло зустрінутий присутніми народний депутат України Антон Кіссе привітав з урочистостями і побажав берегти та множити традиції цього унікального краю. Передав палкі вітання тарутинцям від гагаузького народу башкан автономного територіального утворення Гагаузії в Республіці Молдова Михайло Формузал. Директор Одеського інституту землевпорядження Павло Побережнюк побажав розквіту району.
А далі – феєричний парад учасників, яскрава демонстрація самобутності багатонаціонального краю, народні гулянки, відвідування гостинних національних садиб. Багато музики, танців. Іван Афанасійович правий: ярмарок усе більше набуває характеру фестивалю. Але, можливо, це й добре? Марія Петкова, що прийшла на Бессарабський ярмарок з маленьким онуком, сказала:
– Мені заряду, який я тут одержую, вистачить на рік!
Хіба це не оцінка чудового дійства, нехай і з фестивальним відтінком?
