На Одещині є чимало чудових місць, якими цікавляться не лише історики, археологи, але й члени краєзнавчого клубу «Моя Одеса». Цього разу автобус із краєзнавцями вирушив на північ області – до Балтського і Савранського районів.

Виявляється, в IX – XI століттях ці землі входили до складу Київської Русі, але в XIII столітті їх захопили татаро-монголи, потім литовці, поляки, турки. Тривалий час цією територією володіли польські магнати Любомирські. До речі, ходять чутки про те, що Максим Залізняк, один із керівників антипольського повстання у 1768 році, зашив багатомільйонні коштовності гайдамаків у волячу шкуру і закопав у лісі біля балтського єврейського кладовища. А єврейських кладовищ у Балті було чотири!

Першим населеним пунктом, куди ми приїхали, стала Саврань. На території району протікає Південний Буг, який вабить туристів не лише берегами незвичайної краси, але й безліччю порогів.

Наступною стала Балта. Як розповів директор історико-краєзнавчого музею Петро Ткач, місто засновано у 1549 році. Тривалий час по тутешній річці Кодимі проходив кордон між володіннями Туреччини і Польщі. Після входження цих країв до складу Російської імперії, Балта стала швидко заселятися селянами-втікачами, греками, молдаванами, вірменами, євреями, старовірами. Євреїв у Балті була більшість. До початку ХХ століття вони становили близько 80% населення. Жителі цих земель багато років страждали від турецьких набігів, і буквально під кожним будинком були прориті підземні ходи, де люди ховалися від ворогів.

Володіючи підприємницькою жилкою, комерційними здібностями, жителі Балти вели жваву торгівлю пшеницею, худобою, салом, вовною, шкірами, взуттям, одягом. У місті провадилися навіть міжнародні ярмарки, де продавалася величезна кількість зерна та худоби. На одній з ярмарків було продано 214 породистих коней. До революції в Балті працювало 24 фабрики і заводи, 197 ремісничих майстерень, був театр, де виступали приїжджі артисти, жіноча прогімназія, чоловіча гімназія, комерційне училище, 4 фотоательє, єврейський банк, ілюзіон, дві друкарні, що друкували, крім усього іншого, книжки.

Добре було розвинено меценатство. За рахунок меценатів було побудовано лікарню, де безкоштовно одержали медичну допомогу 11 тисяч жителів, єврейська школа для бідних, брукувалися вулиці.

Балта може пишатися тим, що за радянських часів, із 1924 по 1928 рр. вона була столицею Мол­дав­ської АРСР.

Петро Ткач повідомив, що в недавно створеному краєзнавчому музеї (відкрився 6 жовтня 2012 року), вже налічується 1900 експонатів. У районі нараховується 57 архітектурних пам’яток. Дотепер жителі знаходять у землі дивовижні давні речі. Наприклад, у 1957 році тракторист, працюючи в полі, несподівано наткнувся на золоту скіфську вазу вагою 636 г, за яку одержав законну винагороду. У музеї зберігаються кістки мамонта та мастодонта, їх також знайшли місцеві жителі.

У музеї представлені фотографії князів Любомирських, предмети побуту селян і ремісників, усілякі дрібнички різних часів і народів, підручники, за якими навчалися балтські гімназисти тощо.

Місцевий краєзнавець Олександр Таскін, який з власної ініціативи був нашим екскурсоводом, показав стародавню церкву Святої Трійці Свято-Покровського чоловічого монастиря. Відвідали ми й Свято-Успенський собор, біля стін якого поховано 450 радянських, німецьких та румунських солдатів. Дуже гарні і римсько-католицький костьол Святого Станіслава (1765 р.), і палац Любомирських, пожежна дзвіниця, що збереглася з давніх часів.

О. Таскін звернув увагу на те, що багато євреїв Балти загинуло під час погромів. Так у 1882 році було розграбовано 1200 будинків та крамниць. Балта була центром сіоністського руху Поділля, Бессарабії. У грудні 1941 року, із приходом німців та румунів, було створено перше гетто для 4 тисяч євреїв. Усього ж у Балтському районі було створено 41 гетто і концтабір. Дружина тодішнього румунського монарха Єлена намагалася допомогти євреям вижити, за що вони були їй безмежно вдячні. З 1959 року почався масовий від’їзд євреїв за кордон, невелика частина переїхала і до Одеси.

Як сказав екскурсовод, у Савран­ському та Балтському районах люди дуже постраждали від Голодомору, від репресій 1936 – 1939 років.

Під час Великої Вітчизняної війни в Савранських і Балт­ських лісах діяли партизанські загони. Половина жителів міста, які пішли на війну, додому не повернулася.

У Балті за різних часів бували такі знамениті люди як Олек­сандр Пушкін, Лев Толстой, Іван Кот­ляревський, Михайло Коц­ю­бинський, Едуард Багрицький, Валентин Катаєв, Анатолій Карпов. Тут жив і навчався космонавт Г. Шо­нін.

По дорозі назад ми з великим задоволенням слухали розповідь Олени Миколаївни Попової, доцента ОНУ ім. Мечникова, про дивовижні рослини цієї місцевості. З величезним зацікавленням поставилися ми й до питань фізики атмосфери, з якими нас на популярному рівні ознайомила Тетяна Василівна Варбанець, доцент ОНМА. Екскурсія вдалася!