Художній фільм «Кримінальний талант», знятий на Одеській кіностудії, показали по Центральному телебаченню СРСР рівно 25 років тому.
На початку 1989-го відбувалася активна перебудова. Кіноекран став пропонувати нові на ті часи теми. Але фільмів про молодих радянських злочинниць іще не було. Наша кіностудія ризикнула дати добро на зйомки такої картини. Режисер Сергій Ашкеназі, якому сподобалася повість ленінградського письменника Станіслава Родіонова «Кримінальний талант», зумів довести начальству, що сюжет дуже актуальний.
Як розповіла редакторка фільму Тетяна Хміадашвілі, він створювався саме для ЦТ СРСР.
– Сценарій довго затверджували. Цензори ставили всілякі перепони перш ніж дати дозвіл на зйомки. До речі, потім, після виходу картини, у нас жодних проблем не було, бо вона сподобалася глядачам.
Ця стрічка була третьою серйозною роботою Сергія Ашкеназі. І виявилася найвдалішою. Але не тільки для нього. Спалахнула зірка молодої акторки Олександри Захарової – дочки відомого радянського кінорежисера Марка Захарова. Після «Кримінального таланту» вона знялася ще у двох картинах Ашкеназі.
Перед стартом нового кінопроекту режисер випробував кількох акторок, але коли побачив Захарову, сказав: «Я її знайшов».
– По суті це Ашкеназі вивів Олександру в великі акторки, – згадує художник-постановник фільму Олег Іванов. – Вона ж тоді ще тільки починала. Ця робота стала для неї іспитом. Олександра впоралася, хоча не так-то легко для молодої акторки витримати дублі, перебуваючи по 8-10 хвилин у кадрі.
Зйомки проходили протягом семи місяців 1988 року в Одесі та Ленінграді. Не минулося без ексцесів. Частина плівки виявилася бракованою: натурні, ресторанні зйомки довелося переробляти.
– У нас просто руки опустилися, ми не знали, що діяти, але потім заспокоїлися і перезняли, – згадує Тетяна Хміадашвілі. – Ми зуміли пережити труднощі, адже були однією командою. Але чого варта була Саша Захарова! Вона була дуже вимогливою до себе й до інших. У неї були певні уявлення про свою героїню, і Олександра не давала спокою ні гримерам, ні костюмерам. У акторки склався чудовий альянс із режисером, вони розуміли одне одного з півслова. Також Саша була блискуча в парі з Олексієм Жарковим, який уже тоді був відомим досвідченим актором.
Додамо, що у фільм на епізодичні ролі були запрошені відомі КВКшники 80-х років – одеські «джентльмени» Яніслав Левінзон, Олег Філімонов, а також Світлана Фабрикант.
– Ми знімалися в одному ресторані на Невському проспекті ввечері, – розповів Олег Філімонов. – Я грав метрдотеля, а Світлана – дівчину легкої поведінки, яка стоїть на постійному чергуванні біля ресторану та шукає клієнтів. Одним із них міг стати багатий відвідувач ресторану, якого зіграв Володимир Коренев – знаменитий «чоловік-амфібія». Але за сюжетом він, побачивши Захарову, відразу пішов з нею, а не зі Світланою. А ми тоді жартували: «Ну так, вона йому більше сподобалася, адже Саша – дочка самого Марка Захарова!»
СЮЖЕТ
У Ленінграді скоєно серію злочинів. Зіставивши факти, слідство доходить висновку, що діє одна аферистка: зображаючи дівчину легкої поведінки, підсипає снодійне клієнтам, одержує чужі перекази на пошті, вислизає з рук оперативників, умудряючись при цьому їх обчистити. Виявлення злочинниці ускладнюється тим, що це чудова акторка, вона має хист до перевтілення, вигадливий, кмітливий розум, викликаючи навіть певний захват у тих, що на неї полюють. Саме ці її якості й були оцінені детективами як кримінальний талант.
Фільм розгортає перед глядачами двобій між чесним і правильним (зразковий сім’янин, справжня радянська людина) слідчим (Олексій Жарков) і юною злочинницею – дівчиною-«лімітчицею» Сашею Рукояткіною (Олександра Захарова), яка втратила віру в людей, озлилася на несправедливість довколишнього світу.
