Кілька місяців тому «ОВ» писали про проблеми міжміського сполучення залізничним транспортом та облаштування зупинки в місті Березівці. Відтоді минуло майже півроку. Але що змінилося?
Для людей, які не так часто стають пасажирами залізниці, – практично нічого. Проте для постійних користувачів зміни, хоч і не істотні, але є. Передусім слід відзначити, що касири-контролери почали видавати пасажирам квитки. Але дива не сталося. Працівники не почали сумлінніше виконувати свої обов’язки і продовжують класти гроші залізниці у власну кишеню. Які критерії оцінки пасажира існують у контролера при виданні квитка, лишається загадкою: «Цьому дала, а цьому не дала…» – просто як у казці про сороку. Але при цьому виділяються принаймні дві категорії, яким рідше дають квиток, – людям, які позмінно працюють у місті, та мешканцям населених пунктів, що розташовані ближче до Одеси.
Турботу залізничників відчули нарешті й березівчани, яких на платформі скороченої довжини (пост 1214 км)збирається не одна сотня. Після довгих прохань районної влади навести лад та облаштувати зупинку була встановлена лавочка з навісом від дощу. Проте, зваживши на кількість пасажирів, які подеколи не вміщаються на платформу, можна подумати, що лавочка на 5-7 місць – то глузування, і таке «розв’язання проблеми» викликає лише посмішки у пасажирів.
Не втрачає своєї актуальності питання необхідності ремонту залізничного вокзалу та мосту, на чому не раз наголошувала райдержадміністрація у листуванні з залізницею. Проте «віз і нині там». Хоча на одну із заявлених вимог місцевої влади – щодо встановлення телефону для довідок, отримали однозначну відповідь – «ні». Тож якщо висловитися однією фразою: «все для комфорту людей»…
Березівський залізничний вокзал нікого, крім кіношників, і не приваблює. Щоб придбати квитки у касі, доводиться потрудитися. Перед тим як вирушити до вокзалу, треба принаймні знати розклад роботи, бо можна потрапити на двогодинну перерву чи на кінець робочого дня.
– Я приїхала сюди вже вдруге, щоб узяти квитки до Києва, а потім чекала дві години, поки касир зідзвониться з диспетчером та випише квитки в обидва боки від руки, – розповідає Наталя.
Каже, що тільки послуги таксі їй того дня коштували 50 гривень.
Проте чимало є таких людей, які знайшли альтернативу подібному сервісу на місцях і купують квитки через інтернет.
Чи таких змін чекали березівчани? Певно, ні. Люди не розуміють, чому десятитисячне місто не має ні нормальної платформи, ні вокзалу. В чому ж заковика, адже зовсім поруч у маленькій Раухівці або Кремидівці функціонують вокзали, де зроблено хороший ремонт.
