Для системи підготовки та дипломування українських моряків настав час корінних перетворень, які викликані вимогами сучасних міжнародних конвенцій.

У цьому сходяться як керівництво Міністерства інфраструктури України, так і морські громадські експерти з підкомітету з морегосподарського комплексу громадської ради при облдержадміністрації.

Орієнтуватися на закордонний досвід Україну, з одного боку, змушує відсутність власного торговельного та пасажирського флоту. З другого боку – постачання величезної кількості морських фахівців на ринок працевлаштування «під прапор». Україна не має тоннажу, що був за Радянського Союзу, який дозволяв усім навчальним закладам готувати моряків на судна власного флоту.

Зокрема, заступник міністра інфраструктури Дмитро Демидович у січні цього року висловив офіційну думку його відомства про те, що наявна система підготовки та дипломування моряків не повинна створювати на шляху до одержання документа так багато труднощів, як зараз. Зокрема, настав час закрити лазівки, по яких для успішної здачі іспитів деякі платежі проходять повз касу. Також, сказав він, потрібно скоротити кількість усіляких довідок, протоколів та інших паперів, необхідних для відправлення в рейс. Тобто, повинна бути розроблена єдина форма одного зведеного документа, що відображає наявність у плавскладу діючих сертифікатів.

Прийти до спрощення екзаменаційних процедур можна за рахунок прямого запозичення стандартів, прийнятих в аналогічних відомствах європейських держав, вважають члени підкомітету під головуванням Олега Пастернака. Ця думка відображена в Резолюції експертів, направленій до МІУ.

За кордоном давно застосовується здача іспитів за тестами, висвічених на моніторі в ізольованій кабінці. 70% правильних відповідей є підтвердженням кваліфікації. «Багатоповерхова» перевірка знань, проведена декількома екзаменаторами в Інспекції з підготовки та дипломування, в очах Європи виглядає громіздкою і застарілою. А то, що Інспекція і приймає іспит, і розробляє документи, які визначають її діяльність, визнано трампліном для корупційної складової. Звідси й пропозиція експертів про те, щоб розробкою документів щодо сертифікації плавскладу займалися ліцензовані проектні інститути, наприклад, УкрНДІМФ.

Член Асоціації морських капітанів України Юрій Бичковський і колишній механік-наставник Служби технічної експлуатації флоту ЧМП Володимир Поляков порушили на нараді за круглим столом питання щодо проходження плавальної практики. Без наявності довідки про плавання не можна одержати робочий диплом. Доходить до абсурду, коли випускник морехідного училища змушений йти на тримісячні курси мотористів або матросів, щоб зробити рейс рядовим і «наплавати» ценз. На жаль, ця проблема в Україні прогресує, оскільки немає великовантажних суден, на яких курсанти могли б одержувати практичні навички. Поки що моряки-ветерани чекають урядового відгуку на свою пропозицію побудувати або придбати 5 навчально-виробничих суден.

Вражає також професійна неграмотність деяких чиновників, у запереченнях яких звучить, що в Україні є півтори тисячі суден. Це буксири, роз'їзні катери, плавкрани, самохідні та несамохідні баржі, штовхачі, портові бункерувальники та «водолії». Перебування на них не дає курсантові уявлень про реальні ситуації на морі, а також навичок управління судном або обслуговування механізмів.

Недарма в резолюції читаємо пропозицію, щоб системою підготовки та дипломування плавскладу займалися фахівці, які мають досвід флотської роботи на вищих командних посадах. А в комісіях щодо сертифікації плавскладу повинні працювати лише профільні фахівці.

За круглим столом порушувалося також питання про те, що курси підвищення кваліфікації моряки повинні проходити лише при підвищенні на посаді. Або якщо вони не склали іспити, і їм потрібно «підтягтися».

– У цілому створюється прецедент неповаги до наших дипломів та наших моряків, – говорить Ю. Бичковський.

А зараз якість підготовки набула значення і тому, що грецькі судновласники відмовилися від наймання філіпінців. І тепер на численному грецькому флоті звільняється багато вакансій.