Українські жінки, як Кастальське джерело, живлять своєю енергією навколишній світ, несуть красу та радість буття. В цьому ще раз переконалась, коли завітала до фельдшерсько-акушерського пункту у селі Серби. Світла жіноча аура витала коридорами, кабінетами, зустрічала відвідувачів, надихала на здоров’я.

Медсестри Лідія Недбас, Ніна Женгал, Валентина Гречанюк, молодша медсестра Валентина Білоконь вже понад 30 років допомагають односельцям зберегти здоров’я. У селі нічого не втаїш, тож всі про всіх все знають. Відомо і медикам, хто чим дихає і який до кого підібрати оздоровчий ключик. Вони точно знають, що у селі мешкає 1559 чоловік, знають скільки серед них ветеранів праці, інвалідів війни, праці і дитинства, учасників війни в Афганістані, ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, дітей.

– До кожного пацієнта – індивідуальний підхід. Особливої уваги потребують люди з задавненими хворобами, діти, – розповідає Лідія Недбас.

Сербівських медиків вже давно у селі називають сімейними. На них – подвірні обходи, які медперсонал здійснює двічі на рік, контроль тиску, патронаж новонароджених, профогляди, проведення щеплень, спостереження за вагітними, надання різноманітних процедур тощо. Жителі Сербів так і кажуть про кожну з них – наша сестричка.

До речі, фізкабінет у ФАПі оснащений необхідною апаратурою і має можливість надавати численні послуги. Серед них УВЧ-терапія, ультразвук, діодинамічні токи, електрофорез, магнітотерапія, інгаляції на 16 травах. До послуг пацієнтів ФАПу глюкометр, який миттєво визначає рівень цукру у крові, електрокардіограф тощо. Однак, яким би ультрасучасним не було медичне обладнання, без знання, уміння та людяності медиків воно нічого не варте. А фаховості і милосердя цим медпрацівниками не позичати. Напевне, тому Сербівський медпункт має добру славу не тільки серед односельців.

Вже понад 30 років очолює цей дружний жіночий колектив заслужений працівник охорони здоров’я України Борис Недбас. Почесне звання завідувач отримав на 80-річчя області. Саме під його керівництвом ФАП став одним з найкращих у районі і в області.

У стародавні часи медицина, ймовірно, була суто жіночою справою. Адже багато археологів і антропологів вважають, що саме жінки були першими лікарями, які відшукували цілющі трави і дбали про здоров’я свого племені, своєї родини.

Працюючи у медичному закладі свого рідного села, жінки всі ра­зом піклуються про здоров’я кожного члена громади. Найліпшою дякою за свою непросту працю вони вважають щире «доброго дня». І не то жартома, не то серйозно кажуть, що на пенсію збираються вийти всім колективом, мовляв, щоб не тиснути авторитетом на молодих.

Здоров’я за гроші не купиш – гласить народна мудрість. Однак, зберегти здоровим тіло і дух, або ж допомогти людині одужати спроможні медичні працівники. Однак, тільки в тому разі, якщо у двобої з недугами медики виступатимуть в тандемі з пацієнтом – в цьому переконані працівники ФАПу села Серби. І їм це у своїй більшості вдається. Тому, за сумлінне виконання свого професійного обов’язку їх цілком справедливо можна порівняти з такими мужніми і мудрими жінками, як медпрацівники Великої Вітчизняної війни.

Сербівські медсестри, як Кас­тальське джерело, живлять своєю енергією навколишній світ, несуть красу та радість сільського буття. Тож нехай світла жіноча аура медпрацівниць надихає односельців на здоров’я і повертається до них сторицею.