Лише кілька кілометрів від Сербів до районного центру. Серце села – великий адмі­ністративний будинок, де містяться сільська рада, правління товариства «Лан», поштове відділення. Поруч – Будинок культури з бібліотекою та залою для весільних обрядів. Навпроти – меморіальний комплекс, присвячений пам’яті воїнів, які полягли в роки  Вели­кої Вітчизняної війни. До нього веде каскад сходинок. Обабіч – хвойні дерева. Неподалік розташований фельдшерсько-акушерський пункт.

Свого часу помістя Серби належало Софії Квіст, уродженій графині Орловській. Історики кажуть, що село утворилося з маленького сербського поселення в часи князя Любомирського (1820-1830-ті роки). На жаль, не збереглися достовірні дані, тож тут є де попрацювати вченим, літописцям краю. 

Сербівський колгосп «Пра­пор Леніна» очолю­вав свого часу Віктор Проко­пович Білоконь, Герой Соціа­лі­стичної Праці. Він був нагороджений іще багатьма орденами та медалями. Під його керівництвом у 1970-1980-х роках господарство було не тільки серед найкращих у районі й області, але й стало відоме своїми досягненнями на республіканському рівні.

Часи змінювалися. Однак ніщо не зупиняло прагнення сербівців за будь-яких обставин зберігати та примножувати надбання старших поколінь. Трепетне ставлення до власної історії, до ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці, про яких дбають волонтери – місцеві школярі, до розвитку української культури та спорту – все це слугує гарним взірцем для молоді, є життєвим стрижнем громади. А ще неабияку роль відіграє й той факт, що сербівці довіряють очолювати громаду винятково односельцям. Ось і нинішній голова Сергій Женгал народився і виріс тут. Пробував себе на військовій службі на Далекому Сході, але повернувся до рідного краю.

– Я завжди пишався тим, що народився у Сербах. На­ше село – найкраще в районі і, крім міцного господарства, має чудових, працелюбних людей. Свого часу наш шахово-шашковий клуб відкривав чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов. У селі є історико-краєзнавчий музей і постійно діє виставка самобутніх робіт художника Петра Козловського. Вдалося провести деякі реставраційні роботи в Будинку культури. Замінено вікна, придбано звукову апаратуру, закуплено театральні костюми. Вокальний ансамбль «Сербляночка» добре відомий у районі. Є багато вишивальниць, вироби яких побували на численних виставках. У школі діє музей історії села, – розповідає Сергій Женгал.

Приділяє село багато уваги юним землякам. Зокрема, ремонт дитячого дошкільного закладу сільська громада здійснювала за допомоги народного депутата Леоніда Клімова, який виділив на це 39 тисяч гривень. Сільська рада асигнувала 18 тисяч. Замінено старі вікна на пластикові, встановлено нову сантехніку, опалювальний котел, відремонтовано фасад. Тож сьогодні 45 сільських дошкільнят мають досить пристойні умови для виховання, фізичного та інтелектуального розвитку.

Кожен із жителів села мо­же звернутись до Сергія Жен­гала у будь-якій справі. Посада сільського голови зобов’язує добре знати своїх односельців і дбати про те, щоб їм комфортно жилося. 

Депутатському корпусу вдається тримати руку на пульсі сьогодення. У полі зору – дороги, водозабезпечення, розвиток культури, школа. У сільському бюджеті передбачено понад 200 тисяч гривень на ремонт доріг, але відсутність фінансування через нестабільність ситуації у країні не дає змоги розпочати роботи. Все ж тут сподіваються, що весна принесе потепління в усі сфери життя.

В той час, коли навіть у районному центрі вода подається погодинно, сільська мережа працює цілодобово. Як же вдається підтримувати такий режим при тому, що житлово-комунального господарства у селі немає? З’ясувалося, у вирішенні багатьох питань, серед яких водопостачання, поточні ремонти доріг, інші господарські справи, підставляє своє плече сільгосптовариство «Лан», яке очолює Анатолій Хортюк. Сприяння розвиткові села з боку Анатолія Афтенійовича – дуже порядного та чуйного чоловіка – важко переоцінити. За словами голови, він і порадник, і помічник, і спонсор, і друг. І не тільки для жителів свого села, а й для цілого району. Відчуває сільрада підтримку районної ради й райдержадміністрації, та й депутати сільради беруть на себе відповідальність за добробут краю. 

– У нас 16 депутатів. Це помірковані люди, з якими можна вирішити будь-яке питання в рамках законів, з увагою до людської гідності, – говорить про своїх колег голова. 

Зоною особливої уваги залишаються ветерани, учасники Великої Віт­чизняної війни та бойових дій в Афганістані, лік­віда­тори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліди, малозабезпечені та багатодітні сім’ї. У співпраці з сільгосптовариством «Лан» сільська рада сприяє вирішенню багатьох нагальних питань. Це оранка городів, забезпечення паливом, продуктами харчування, медична допомога.

Про здоров’я своїх односельців добре дбають у ФАПі, очолюваному заслуженим медичним працівником України Борисом Недбасом. Біля закладу росте розкішний сад, обійстя оформлене у змішаному старовинному і сучасному стилях. В теплу пору року тут можна відпочити на лавах біля фонтану, звеселити душу рукотворною красою. І що цікаво, все це створено самими медичними працівниками за задумом Бориса Івановича.  

Сьогодні село активно го­тується до святкування 70-річчя визволення від фашистської навали і до Дня Перемоги. Впорядковується територія навколо меморі­ального комплексу. Тут планується посадити 50 туй замість ялин, які постраждали внаслідок посухи. На часі – ремонт сходів, що ведуть до комплексу.

Мальовничість села Сер­би, розвинена інфраструктура, чисті вулиці та затишні сільські садиби, гарно оздоблені криниці приємно вражають кожного і свідчать про те, що, попри труднощі, сільська громада не здає cвоїх позицій. До цього спонукає справжня любов до своєї батьківщини, щире бажання розвивати край. Зроблено чимало. Не менше – у планах щодо відродження села, забезпечення роботою, підтримування порозуміння, ладу та спокою. 

– Хто рідної землі тримається, той від неї сили набирається, – переконаний голова.