Вже давно я планувала побувати в одному з віддалених куточків Березівки – залізничному селищі. В пам’яті від колишніх візитів залишилися обурені жителі та дороги, по яких не лише проїхати, а й пройти важко. Тож коли трапилася нагода, вирішила побачити, як сьогодні живуть тутешні мешканці. Щойно опинилася на вулиці Зої Космодем’янської, не повірила власним очам. Дивлюся: по дорозі, яка колись годилася лише для авторалі, біжать усміхнені дітлахи. Вирішила розпитати людей…
Першою, кого зустріла, була Валентина Семенкова.
– Вражена! У вас сталися такі зміни! А коли ж то зробили? – запитую.
– Сама думала: чи коли-небудь налагодять у нас щось? Ось і дочекалися. Нещодавно почали будувати дорогу, дякувати міському голові. І вирівняли, і щебеню завезли. Це така радість для нас! Тепер не будемо ламати ноги, – відповідає Валентина Володимирівна.
Живе вона тут від самого народження. І за 59 років не пам’ятає, щоб хтось хоч раз звернув увагу на цю дорогу та хоча б вирівняв її. Куди вони тільки не зверталися! І писали, і просили… Але все було марно. Та перетворення таки почалися.
– Ми обирали мера, а в його передвиборній програмі було сказано, що він зробить. То людина слова. Віримо йому, – говорить Валентина Ігнатьєва.
Раніше вона намагалася продати свій будинок, але після таких позитивних змін передумала.
Першим кроком була вода. Нещодавно в селищі налагодили безперебійне водопостачання. Проте ще лишилися проблеми.
– А тепер знаєш про що ми мріємо? Щоб у нас вуличне освітлення було, – каже В. Семенкова.
Я завітала до міського голови Валерія Григораша. Він, як завжди, був занурений у повсякденні справи. На часі ремонт водогону у самісінькому центрі міста. Труби давно потребують заміни, але ж де взяти скільки коштів? Валерій Валерійович тепер, як і завжди, шукає вихід із ситуації. І сподівається, що знайде.
– Жителі залізничного селища Вам дуже вдячні, – розпочала розмову. – Але вони сподіваються, що на їхніх вулицях з’явиться світло. Пообіцяла мешканцям, що коли у них засяють ліхтарі, неодмінно приїду поділити з ними цю радість. Коли ж це станеться?
– Мене непокоїть кожна проблема. Хотілось б зробити все, але одразу це неможливо, – говорить Валерій Валерійович.
Проте додає, що вуличне освітлення в цьому районі заплановане.
– Коли мене обрали на посаду, в місті було лише три кілометри освітлення. За кілька років нам вдалося зробити 20 кілометрів. Нині необхідно закінчити цю роботу на вулицях, де розпочали, та виготовити документацію для залізничного селища, – говорить міський голова.
Він розповів, що планує зробити в місті дороги хоча б із твердим покриттям. Незабаром роботи розпочнуться у провулках Крупської, Тимірязєва, на вулицях Орджонікідзе, Клари Цеткін та інших. Кожна зроблена справа – це перемога. Перемога мешканців і мера. Тож можна сподіватися, що жодна вулиця міста не залишиться без уваги.
