Побачити сьогодні споруджуваний об’єкт – бальзам на душу. І навіть не важливо, що споруджується. Головне – триває будівництво.
Євген Зубак у Татарбунарах відомий як обізнаний дипломований будівельник-професіонал. Ще б пак, у цій галузі він трудиться майже чверть століття, почавши одразу після закінчення інституту. Не без ностальгії згадує, з яким старанням будували школи, дитячі садки, житло, корівники, свинарники. Двоповерхова школа в Баштанівці – це його об’єкт. У ті роки для активної реалізації програми соціально-економічного розвитку району роботи – лише встигай. На капітальні ремонти соціальних об’єктів держава, область, район кошти виділяли чималі. Але сьогодні приватну фірму Євгена представляє він сам, в однині. Тобто укладає договір із замовником і як виконроб веде нагляд за плином та якістю будівництва об’єкта. На сьогодні – це магазин приватної особи. Яким і коли буде наступне замовлення – сказати важко. Інтервал може бути тривалим – два, три, а то й більше місяців. Час такий нині – складний, непередбачуваний.
І все ж таки будівельні майданчики в Татарбунарах є. Будуються великий триповерховий торговельний комплекс, станція техобслуговування з комплексом додаткових супутніх послуг. З’явилися симпатичні павільйони очікування на автобусних зупинках. На одному з них, що виріс немов гриб після дощу на тимчасовій стоянці автобусів місцевого сполучення, переговорила з людьми. Вони дуже задоволені. Говорять: і оку приємно, і можна спокійно очікувати свою маршрутку. Скоро такий же об’єкт малої архітектурної форми з’явиться і біля сукняної фабрики, в інших місцях міста.
Особливо потішило, що неподалік від ринку будується двоповерховий із глибоким підвалом двоквартирний житловий будинок. Господарі будівництва – Олександр Мойсеєв і Сергій Головатий. Молоді, енергійні, вони, однак, прислухаються до мудрих порад старшого Мойсеєва – Івана Володимировича, що дає настанови: «Ніколи не заощаджуйте на підмурівку». Тим більше, у цьому випадку, коли під будівництво відведено площу із дуже складним структурним ґрунтом. Та ще чотири джерела довелося відвести. Задіяно спеціальну складну техніку. Звичайною технікою було б не впоратися. Ми з Віктором Івановичем Швецем – міським головою – побували на цьому будівництві. Побачене викликало повагу до його господарів, які наполегливо долають усі труднощі під час виконання непростих робіт.
З нуля за останні декілька років побудовано в Татарбунарах п’ять-шість магазинів. Але реконструйовано їх значно більше. При цьому, як відзначив молодий, але явно перспективний архітектор міста Олександр Очинський, усе більше уваги зараз вділяється естетиці споруджуваних об’єктів, їх зовнішньому вигляду із урахуванням вимог часу.
– У майбутньому, – говорить Олександр, – це як мінімум 10 відсотків рентабельності від продажу. До ошатного магазину людина завжди зайде і обов’язково щось купить.
Естетично витримані об’єкти з’явилися нещодавно на центральній площі – кафе «Європа», піцерія.
– На жаль, не завжди архітекторові вдається переконати замовника створити красивий об’єкт. Буває, не погоджуються. Хоча красиво – не завжди дорого. Ще образливіше, коли «малюємо» красиво, а будують погано. Але такий номер не пройде, якщо будівництво провадиться під наглядом кваліфікованого виконроба. Такого, як згаданий Євген Зубак. Та й при будівництві госпспособом гарна ідея найчастіше втручається: на перше місце висувається швидкість.
Не без задоволення Віктор Іванович розповів, що цими днями на засіданні виконкому міської ради зрештою вирішено питання про модернізацію, реконструкцію центральної автостанції. Замовник подав цікаві знімки – свідчення того, як дана проблема вирішується в Європі. Робота попереду велика та багатовитратна. З’явиться сучасний двоповерховий будинок з кімнатами відпочинку, матері та дитини, санвузлами, готелем і залою очікування. Адже передбачається, що на автовокзал будуть заходити автобуси міжнародних рейсів.
Широко йде дачне будівництво на морі. Є замовлення на спорудження двох двозіркових готелів на Катранці та одного – у Приморському. Туди б ще нормальні дороги… Втім, ось що з цього приводу сказав Олександр Очинський:
– Моя думка – лише дорога ситуацію змінить мало. Якщо ти доїхав по гарній дорозі до місця відпочинку, а там навколо тебе болото і пройти неможливо, яким буде настрій? Тож спочатку потрібно всередині порядок навести. Я багато подорожував і неодноразово переконувався: якщо база відпочинку гарна, усе в ній організовано як треба, ти туди й по поганій дорозі приїдеш. Свіжий приклад. На вихідні ми вирушили до Фрумушики Тарутинського району. Сказати, що 25-кілометрова дорога туди погана, – нічого не сказати. Але тільки-но в’їхали до цього дивовижного, екзотичного світу – і все забулося. Лише захоплення, подив, насолода тією естетикою, про яку говорив. Одним словом – Європа! Чому й наполягаю: починати треба з наведення порядку зсередини.
Дорогою назад, кваплячись вже до рейсового автобуса, знову пройшла через оновлену центральну площу, чудовий тінистий сквер. Лавиці всі зайняті. Працює фонтан, і малята захоплено ловлять бризи, що долітають до них. Тут, у густому затінку дерев, не так відчутна 40-градусна спека, крізь яку проривається специфічний гомін будівництва. Життя йде своєю чергою…
