Такого в Красному ще не пам’ятають, щоб в один день збіглися одразу кілька ювілейних дат: 70-річчя місцевої школи, 50-річчя дитячого садка, 40-річчя Будинку культури. І найзнаковіша, для краснянців, по суті, історична, – 200-річчя села. І це все – перед Днем незалежності України та 70-ї річниці визволення Тарутинського району від німецько-фашистських загарбників.
Можна собі уявити, як непросто було організаторам грандіозної урочистості розробити сценарій, не пропустивши жодної скільки-небудь значної події із двостолітнього життя Красного. Не дивно, що поговорити заздалегідь навіть по телефону з гіперактивною сільським головою Ольгою Младиновою було просто неможливо, настільки насиченими були дні підготовки.
…До Красного я під’їхала хвилин за 50 до початку свят, тож був час поговорити із селянами. Познайомилася з привітним Анатолієм Кириловичем Петренком, яскравою віхою в долі якого було 50-річчя спільного щасливого життя з Парасковією Йосипівною. Він же провів мене до будинку однієї з шанованих жительок Красного, 89-річної учасниці Великої Вітчизняної, яка добровольцем пішла на фронт, зенітниці. На жаль, почувалася вона погано й вийти до нас не могла. Але дочка передала її найголовніше побажання – миру.
Отець Іоанн провів молебень на спомин про засновників Красного – бессарабських німців-колоністів. Два роки тому на кошти їхніх нащадків у центрі села, біля траси, що проходить крізь нього, було встановлено величний хрест. Таких у світі на сьогодні лише чотири: один в Америці, два – у Німеччині й ось тепер – у Красному. Сама ця ідея належить жителям німецького села Охтендунг, у якому ще й сьогодні проживає багато німців із Красного. Але ж колись чотири такі хрести, тільки дерев’яні, були встановлені по чотирьох його сторонах – як обереги.
Президент Спілки бессарабських німців Гюнтер Фослер, який приїхав на ювілей, був зворушений увагою селян до того, що є таким дорогим для нащадків німецьких бессарабських колоністів. На невеликому мітингу тут, біля хреста, він сказав:
– Ми бачимо, відчуваємо й цінуємо ваше щире до нас ставлення й будемо завжди його підтримувати. Ви дивовижні люди.
І повідомив, що наступного року товариство бессарабських німців планує запросити до Німеччини 40 молодих людей, серед них – і дітей із Красного, Тарутиного, Бородіно. Це буде чудова можливість поспілкуватися з новими друзями, однолітками, подивитися, як вони живуть. До речі, народний, багатонаціональний колектив сільського Будинку культури «Веснянка», що вітав гостей з Німеччини виконанням гімну бессарабських німців (при цьому солювала володарка прекрасного голосу Ольга Младинова), побував у Німеччині як, за словами пана Фослера, «посол своєї національної культури», тричі.
Хоча запрошень сільрада нікому не розсилала, гостей на свято приїхало багато. Серед них – в.о. голови райдержадміністрації Анатолій Серек-Басан, заввідділу культури і туризму райдержадміністрації Іван Деде, Тарутинський селищний голова Іван Куруч. Тепло вітав жителів Красного і вручив подарунки народний депутат України Антон Кіссе.
У сільському Будинку культури відбулися урочисті збори. Особливу увагу приділили людям похилого віку. На інвалідному візку підвезли 93-річну Олену Пантеліївну Кіосе. Прийшов Герой Соціалістичної Праці, почесний житель Тарутинського району Степан Олександрович Стеріополов.
Багатьох краснянців відзначено державними нагородами за особистий внесок у розвиток сільського господарства. Ведуча Ольга Младинова назвала всіх поіменно. Як і переможців різних конкурсів, яких жителі визначали таємним голосуванням, зокрема й у номінації «Найкращий керівник». Лауреатом став керуючий відділення ТОВ «Агропрайм Холдинг» Сергій Бікетов.
Цього року, за його оцінкою, вирощено рекордний урожай: вал зерна склав 24 тис. тонн, урожайність – 53 центнера на круг. Люди працюють без перепочинку. Уже на сьогодні посіяли 1340 гектарів рапсу. Поля поорані, закультивовані, внесено добрива. Господарство цілеспрямовано переходить на сучасні технології, обмежуючи кількість вирощуваних культур до двох-трьох. І з сільською радою – повний контакт. Разом пережили страшні дні водної стихії, рятуючи людей, виділяючи техніку та пальне для неї, робітників, забезпечуючи гарячим харчуванням і житлом у новому гуртожитку бійців ДСНС, а їхню техніку – паливом. Тісно співпрацюють і зараз.
Взагалі, з появою в житті Красного «Агропрайм Холдинга» – солідного, фінансово стійкого та соціально відповідального підприємства – селяни відчули себе набагато надійніше, довіривши йому свої земельні паї. Нині 60 краснянців успішно трудяться на його ниві.
Під час свята генеральний директор підприємства Лариса Іванівна Ігнат вручила трудівникам подарунки, передала школі набір столового посуду. Підприємство допомогло і в облаштуванні навчальних класів.
Два дні краснянці славили своє село – багатонаціональне, дружне, співуче, вважаючи 200-річчя аж ніяк не критичним віком. Адже попереду у нього ще дуже довге і, вірять, щасливе життя.
