Узбіччя дороги на території Шершенецької сільради обкошені, обабіч ростуть розкішні горіхи. Приємне враження справляє й охайний вигляд села. Відразу видно, що влада і громада дбають про благоустрій. Приємна окові пишнота тутешніх городів і доглянутих садиб.
Як розповів сільський голова Олександр Мефодійович Продан, у господарствах селяни тримають корів, телят, свиней, курей. Вирощують не лише картоплю та городину, а й кукурудзу та люцерну. Є й виноградники. Тутешні вина славляться своїм неперевершеним смаком. У дворах – трактори, мотоцикли, автомобілі.
У Шершенцях майже відсутні порожні хати, і навіть старенькі садиби охайні.
Сьогодні сільська рада живе без боргів. А коли Олександр Мефодійович балотувався на посаду, їх було, як на вівці шерсті. Гуртом упоралися.
– Звичайно, – говорить очільник громади, – проблем у селах багато. Але чимало що можна вирішити за рахунок пошуку незадіяних ресурсів. Тут важливим є залучити самих мешканців до роботи. Потрібна поміч громадських організацій, місцевих активістів, просто авторитетних людей.
Важко не погодитися. Однак така взаємодія можлива лише за умови відкритості та доступності влади, її постійного прагнення до діалогу з громадянами.
І у Шершенецького сільського голови двері кабінету відчинені для будь-кого і в будь-яку годину. Ось прийшов ветеран праці Василь Скрипник (на знімку), щоб попросити сприяння в отриманні статусу дитини війни. Розпитавши що і як, Олександр Мефодійович тут же розпоряджається підготувати запити до відповідних інстанцій. Запевняє, що триматиме справу на контролі, аж поки ветеран не одержить належні документи.
Повертаючись до соціально-економічних проблем, розповів, що молодих людей у селі – понад 300 чоловік. Їм би роботу… І резерви тут є. Це створення городніх бригад у сільгосптовариствах «Тера» і «Маяк», які орендують у селі землю. Від розвитку овочівництва вигода була б усім, бо це й робочі місця, і товаровиробництво.
А ще можна було б відкрити швейний цех на базі старої школи. Та потрібен інвестор.
Є ідея відкрити розважальний центр – такий, щоб до нього охоче йшли не тільки молоді, а й старші люди. Бо хоча Будинок культури працює справно, – є духовий оркестр, вокальний ансамбль. Відпочиває в БК переважно молодь.
Загалом, про соціальну сферу тут дбають. І асфальтове покриття окремих доріг по селу є, і стовідсоткове забезпечення питною водою, і дитсадок та школа свої. Допомогу відчувають сільські трудівники та пенсіонери. Ведеться постійний догляд за меморіалом полеглим землякам. Створено навіть історико-краєзнавчий музей.
– Не можна без музею, – говорить голова. – Старші покоління відійдуть, а молодші будуть їх пам’ятати.
До речі, молоде покоління тут радує громаду. Дошкільний виховний заклад відвідують нині 30 дітей. І черга зростає.
Коли є дитячий садок, школа, – отже, село живе. Щойно сільрада закупила для дитсадка нові меблі.
Люди в Шершенцях роботящі. Але, бідкається сільський голова, в країні все замкнулося на бізнесі. Про село забули. А це ж і житниця країни, і колиска талантів...
– Треба дбати про соціальне становище села, підтримувати його розвиток, щоб життя тут не жевріло, а квітло. Щоб молоді хотілося повертатися до отчого порогу, – переконаний Олександр Продан.
